Ухвала суду № 43533079, 23.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2015р. м. Київ К/9991/95021/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.11.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011

у справі № 2а-5038/08/1770 (20566/10/9104)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Вирівський кар'єр»

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.11.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011, позов задоволено повністю. Визнано нечинним рішення Сарненської МДПІ від 23.09.2008 № 0000592340/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 333363,33 грн.

Сарненська МДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95 ВР, п. 1.31 та п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для застосування до позивача відповідно до п.1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закону № 265/95-ВР) за рішенням від 23.09.2008 № 0000592340/1 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 333363,33 грн. слугували висновки документальної планової виїзної перевірки, викладені в акті від 18.07.2008 № 203/23/00290239, про порушення п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, що полягало у непроведенні через реєстратор розрахункових операцій коштів з продажу частин основних засобів, що були у вжитку, в сумі 66672,72 грн.

Сарненська МДПІ вважає, що оскільки вказаний товар не є матеріальними цінностями, що самостійно виробляється позивачем, то підстави для звільнення ВАТ «Вирівський кар'єр» від обов'язку проводити через реєстратор розрахункових операцій кошти від операцій з продажу такого товару відсутні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при здійсненні операцій з продажу залишків власних використаних запасів на позивача не поширюються положення п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України 265/95-ВР.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Згідно з преамбулою Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Враховуючи викладене, обов'язок з проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів виникає у разі здійснення операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 9 Закону № 265/95-ВР визначено випадки, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку (пункт 1 цієї статті).

Закон № 265/95-ВР не дає визначення підприємства торгівлі. Не дають такого визначення і інші чинні нормативно-правові акти. Відповідно до пункту 2 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 108 (яка втратила чинність 05.07.2006 з дня опублікування постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, однак була чинна у період, охоплений перевіркою, з 01.04.2006 по 05.07.2006) торговельна діяльність це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі-продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не займається діяльністю в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також не здійснює операцій з розрахунків у готівковій формі в місці отримання товарів., а є промисловим підприємством, основним видом діяльності якого є розробка родовищ корисних копалин, промислового виробництва та реалізація щебеню. Частини основних засобів були реалізовані після вжитку, тобто не придбавались позивачем для продажу.

Таким чином, продаж частин основних засобів після використання їх за призначенням, не може вважатися операцією в сфері торгівлі в розумінні Закону № 265/95-ВР.

До того ж дія Закону № 265/95-ВР поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі, і не поширюється на суб'єктів господарювання, які таких операцій не здійснюють.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Водночас п. 12 ст. 9 Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Таким чином, розрахункова операція у розумінні Закону № 265/95-ВР характеризується здійсненням розрахунків за товар в місці отримання такого товару, а у даному випадку товар відпускався позивачем зі складу, в якому розрахунків не проводилось. Приймання готівкових коштів здійснювалося в касі бухгалтерії підприємства з оформленням відповідних ордерів, що також спростовує позицію податкового органу про наявність у позивача обов'язку проводити через реєстратор розрахункових операцій коштів з продажу частин основних засобів.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковим органом пропущено річний строк для застосування штрафних (фінансових) санкцій за незабезпечення проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Штрафні санкції, передбачені ст. 17 Закону № 265/95-ВР, належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Закону № 265/95-ВР мав дотримуватися наведених норм Господарського кодексу України, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР до позивача за рішенням від 23.09.2008 № 0000592340/1 застосовано штрафні санкції за порушення, вчинені у період з квітня по серпень 2007 року, з пропуском визначеного у ст. 250 Господарського кодексу України річного строку.

Відповідно, висновки судів про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за оскаржуваним рішенням є правильними.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.11.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун