Ухвала суду № 43532967, 05.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2015р. м. Київ К/9991/54065/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Карась О.В. - головуючий, судді Олендер І.Я., Рибченко А.О.,

при секретарі судового засіданні Гончар Н.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011

зі справи № 2-а-7895/10/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Діпрозаводтранс" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2009 № 0001842330/0, від 12.01.2010 № 0001842330/1, від 31.03.2010 № 0001842330/2 та від 14.06.2010 № 0001842330/3, згідно з якими позивача зобов'язано сплатити 293 229 грн. з податку на прибуток (у тому числі 195 486 грн. за основним платежем та 97743 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 позов задоволено частково; оспорювані податкові повідомлення-рішення скасовано в частині нарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 187 500 грн. (у тому числі 125 000 грн. за основним платежем та 62500 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено.

У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що відображення платником витрат на придбання цінних паперів у наступному звітному періоді після їх фактичного понесення не утворює складу податкового правопорушення; у той же час суд дійшов висновку, що завищення позивачем оподатковуваного доходу у податковій декларації за 3 квартали 2007 року та заниження цього доходу у декларації за 2007 рік призвело до викривлення стану розрахунків з бюджетом по податку на прибуток.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог із прийняттям рішення про задоволення позову; в решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 залишено без змін. Вказане рішення апеляційного суду мотивовано тим, що з огляду на те, що показники податкової звітності з податку на прибуток обчислюються наростаючим підсумком, вирівнювання даних податкового обліку Товариства відбулося шляхом заниження валового доходу за 2007 рік на суму завищення цього доходу у податковій декларації за 3 квартали 2007 року.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даної справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові Товариства.

Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в якому він зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій і просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювану суму податкового зобов'язання з податку на прибуток було нараховано податковим органом за наслідками проведення виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, оформленої актом від 16.10.2009 № 1983/23-304/01095927.

Під час цієї перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження платником доходу від продажу цінних паперів за період з 01.10.2007 по 31.12.2007 на суму 500 000 грн. внаслідок врахування при визначенні фінансового результату від цих операцій витрат на придбання цінних паперів, факт понесення яких у розглядуваному періоді не підтверджується.

Також Інспекцією було виявлено заниження Товариством валового доходу від реалізації валютних цінностей на суму 281 945 грн. у 4 кварталі 2007 року.

Згідно з підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

За правилами підпункту 7.6.3 пункту 7.6 цієї ж статті Закону під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що формування витрат на придбання цінних паперів не пов'язується з фактом їх наступного продажу (моментом продажу), що обумовлює право на відображення платником витрат в окремому податковому обліку у періоді їх фактичного понесення.

У той же час пункт 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить застереження щодо можливості врахування платником при визначенні фінансового результату від операцій з цінними паперами витрат, фактично понесених та помилково не відображених у минулих звітних періодах.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди встановили, що витрати на придбання акцій у сумі 500 000 грн. були понесені платником у 3 кварталі 2007 року за договором від 03.09.2007 № Б294-07, укладеним позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ІК Бестселлер» (продавець), однак помилково не включені до складу витрат в окремому обліку за 3 квартали 2007 року; відповідні витрати були відображені Товариством у податковій декларації з податку на прибуток за 2007 рік з одночасним формуванням доходу від продажу цих цінних паперів.

Як вірно зазначили суди, наведені дії платника не призвели до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказані звітні періоди. Адже своєчасне врахування витрат на придбання цінних паперів при визначенні фінансового результату за 3 квартал 2007 року мало б наслідком зменшення позитивного значення цього результату або виникнення від'ємного фінансового результату, що не призвело б до виникнення у платника додаткового податкового обов'язку. Врахування ж цих витрат у наступному звітному періоді при визначенні фінансового результату з урахуванням суми отриманого позивачем доходу від продажу цінних паперів мало наслідком урівноваження об'єктивних показників окремого обліку Товариства.

По епізоду, пов'язаному із заниженням платником валового доходу у 4 кварталі 2007 року, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Адже, як вбачається з установлених судами обставин справи, у декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року платником було завищено показник рядка 01.6 (інші доходи); вказану помилку було виправлено платником шляхом зменшення оподатковуваного доходу у декларації щ податку на прибуток за 2007 рік на відповідну суму.

За змістом пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином, позивач правомірно сформував показники податкової звітності з податку на прибуток за 2007 рік з урахуванням самостійно виявлених ним помилок у даних податкового обліку за минулий звітний період, які у даному випадку не призвели до виникнення недоплати з цього податку.

Інспекцією не спростовано факту завищення платником оподатковуваного доходу за 9 місяців 2007 року.

А відтак підстави для визначення позивачеві контролюючим органом податкового зобов'язання, передбачені у підпункті 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відсутні.

Оскільки висновки апеляційного суду ґрунтуються на наявних у матеріалах справи доказах та відповідають вірному правозастосуванню, то підстав для скасування оскаржуваної постанови Харківського апеляційного адміністративного суду та задоволення касаційних вимог Інспекції не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 зі справи № 2-а-7895/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.В. Карась судді:І.Я. Олендер А.О. Рибченко