Ухвала суду № 43532564, 25.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2015р. м. Київ К/9991/83292/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Островича С.Е., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року

у справі № 2а-4245/09/1370 (№ 51172/09/9104)

за позовом Приватного підприємства «Примула»

до 1. Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

2. Державної податкової адміністрації у Львівській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Примула» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова (далі - відповідач-1), Державної податкової адміністрації у Львівській області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302320/0/3887 від 11 лютого 2009 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасоване прийняте ДПІ у Личаківському районі м. Львова податкове повідомлення-рішення № 0000302320/0/3887 від 11 лютого 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Примула» 3,40 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року було змінено в частині мотивів задоволення заявленого позову, а в решті постанову залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПП «Примула», посилаючись на те, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2009 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела планову виїзну перевірку ПП «Примула» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої був складений акт від 03 лютого 2009 року № 48/23-2/20842988.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.9 статті 5, підпунктів 7.3.3, 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 30183,00 грн., у тому числі: в 1 кварталі 2008 року - 2039,00 грн., в 2 кварталі 2008 року - 8381,00 грн., в 3 кварталі 2008 року - 19763,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: із врахуванням придбаного та використаного в господарській діяльності ПП «Примула» пального, підприємством не був визначений приріст балансової вартості запасів у відповідності до вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено валовий дохід на суму 48447,00 грн.; формування валових витрат щодо списання пального проведено підприємством на підставі неналежно оформлених первинних документів (подорожніх листів), у зв'язку з чим платником податків неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість пального в розмірі 8709,00 грн.; підприємством не відображено в декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008 року (3 квартал 2008 року) позитивну різницю (прибуток) між вартістю проданої валюти та балансовою вартістю валюти в сумі 63576,00 грн.

11 лютого 2009 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000302320/0/3887, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Примула» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 37466,00 грн., у тому числі: 30183,00 грн. - за основним платежем, 7283,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

На вказане податкове повідомлення-рішення ПП «Примула» подало скаргу до ДПА у Львівській області, яка листом від 14 травня 2009 року № 10076/10/25-005/425 «Про розгляд скарги» повідомила, що у відповідності до положень пункту 5 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11 грудня 1996 року № 29, підприємство повинне спочатку звернутись зі скаргою до ДПІ у Личаківському районі м. Львова, тоді як за інформацією ДПІ у Личаківському районі м. Львова, наданою листом від 08 травня 2009 року № 766/8/25-005, станом на 06 травня 2009 року скарга від ПП «Примула» до податкового органу не надходила.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: наведений в акті перевірки розрахунок приросту (убутку) балансової вартості пального є необ'єктивним та не підтверджується первинними документами платника податків; відповідно до наданих позивачем документів позивач валюту не реалізовував, а здійснював придбання за неї товарів та послуг, з урахуванням того, що згідно поданих документів у позивача був збиток від операційної курсової різниці; подорожні листи та інші надані платником податку документи підтверджують використання останнім у своїй господарській діяльності придбаного пального. Також, суд виходив з того, що ДПА у Львівській області безпідставно відмовила позивачу у розгляді скарги платника податків під час процедури апеляційного узгодження податкових зобов'язань, оскільки була повноважним органом на прийняття такого рішення, з огляду на що скарга вважається повністю задоволеною, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів задоволення заявленого позову, виходив з того, що ПП «Примула» не було дотримано процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000302320/0/3887 від 11 лютого 2009 року, визначену підпунктом 5.2.2. пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки одразу подано скаргу до контролюючого органу вищого рівня - ДПА у Львівській області, а не до ДПІ у Личаківському районі м. Львова. В решті суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1-6 пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ПП «Примула» здійснює такі види діяльності за КВЕД, зокрема: діяльність транспортних агентств; діяльність автомобільного вантажного транспорту; здавання під найм автомобілів; інші автомобільні пасажирські перевезення, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (арк. справи 44).

Для провадження вказаних видів діяльності у власності підприємства знаходяться дев'ять вантажних автомобілів, що підтверджується довідками про склад основних засобів та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (арк. справи 139-148).

Судами також було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в межах провадження господарської діяльності та в процесі експлуатації транспортних засобів позивачем придбавались паливно-мастильні матеріали, шляхом заправки автомобілів, та одразу використовувались в процесі господарської діяльності, зберігання паливно-мастильних матеріалів позивачем не здійснювалось з огляду на відсутність у підприємства необхідних резервуарів для зберігання нафтопродуктів у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету статистики України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Міністерства економіки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 02 квітня 1998 року № 81/38/101/235/122 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Обставини щодо фактичного використання підприємством паливно-мастильних матеріалів та відсутності залишків паливно-мастильних матеріалів підтверджуються подорожніми листами вантажного автомобіля в міжнародному сполученні, міжнародними товарно-транспортними накладними, вантажними митними деклараціями (арк. справи 152-161).

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3,9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Посилання податкового органу на те, що подорожні листи вантажного автомобіля в міжнародному сполученні складені з недоліками, з огляду на що не можуть бути належними доказами, які б підтверджували факт використання позивачем поливно-мастильних матеріалів, правомірно були відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, виявлені податковою інспекцією, не роблять такі документи недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податковий орган безпідставно не прийняв у якості доказів, що підтверджують валові витрати, подорожні листи вантажного автомобіля в міжнародному сполученні, що, як наслідок, призвело до неправомірного висновку податкового органу про те, що підприємством не був визначений приріст балансової вартості запасів.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення). У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду. Для цілей цього підпункту під терміном «заборгованість» розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується довідками ЗАТ «ПРоКредитБанк» від 09 липня 2009 року № 593/09, ВАТ «Кредобанк» від 09 липня 2009 року № 01.14/16-3586/09, валютні кошти, які надходили на рахунки ПП «Примула» у період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року, не продавались підприємством на міжбанківському валютному ринку, а використовувались для розрахунків по зовнішньо-економічних контрактах та видачі готівки на відрядження працівників за кордон (арк. справи 50, 149).

Також, судами було встановлено, що згідно розрахунку переоцінки валют за 9 місяців 2008 року ПП «Примула» отримало збиток у розмірі 2291,60 грн. (арк. справи 167).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 37466,00 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно змінив рішення суду першої інстанції в частині мотивів задоволення заявленого позову, з огляду на те, що ПП «Примула» не було дотримано процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000302320/0/3887 від 11 лютого 2009 року, визначену підпунктом 5.2.2. пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки одразу подано скаргу до контролюючого органу вищого рівня - ДПА у Львівській області, а не до ДПІ у Личаківському районі м. Львова.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Личаківському районі м. Львова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ С.Е. Острович

______ Т.М. Шипуліна