Ухвала суду № 43532535, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2015 р. м. Київ К/800/33445/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013

у справі № 804/1122/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Товариство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.09.2012 № 0000812302, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 958 803 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 07.09.2012 № 0000822302, за яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1 512 132 грн. (у тому числі 1 255 607 грн. за основним платежем та 256 525 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 07.09.2012 № 0000822302 визнано протиправним та скасовано в частині нарахування позивачеві штрафних санкцій з ПДВ у сумі 2 грн.; в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 назване рішення скасовано; позов задоволено повністю.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті Інспекцією за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, оформленої актом від 16.07.2012 № 1879/22-2/32495200.

З матеріалів цієї перевірки вбачається, що Інспекція не визнала право позивача на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту за операціями з придбання товарів у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «КТБ-Центр» та з поставки позивачеві послуг по доробці втулки по взаємовідносинам з приватним підприємством «Агропромінвест», товариством з обмеженою відповідальністю «АВАН-ТАЙМ.ЗОВШШТОРГ», товариством з обмеженою відповідальністю «Арсаон», товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП «Омега-Спектр» та з приватним підприємством «ДНІПРО-ІНВЕСТГРУП», у зв'язку зі створенням формального документообігу між платником та названими контрагентами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

До 01.04.2011 порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які в силу вимог пункту 138.2 цієї ж статті Кодексу враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 цієї ж статті Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо оформлення господарської операції первинними документами, умовою виконання податкової вигоди обґрунтованою є реальність господарської операції.

При цьому для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником, підрядником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції конкретним платником.

У справі, що переглядається, суди встановили, що на підтвердження виконання операцій з поставки ТОВ «КТБ Центр» продукції в адресу Товариства за договором від 25.03.2011 № КТ 03/11 позивачем подано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікаційні документи на товар.

Втім з огляду на відсутність у названого постачальника об'єктивних умов для виконання розглядуваних операцій (основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо), невиконання ним обов'язку з декларування та сплати до бюджету необхідних сум податкових зобов'язань, подальше банкрутство ТОВ «КТБ Центр», неподання платником будь-яких відомостей щодо умов укладення та виконання договору з цим постачальником, відсутності доказів щодо перевірки Товариством його ділової репутації, наявності необхідних ресурсів для виконання реальної комерційної діяльності, суд першої інстанції цілком об'єктивно оцінив подані позивачем документи як доказ створення штучної видимості здійснення господарських операцій з ТОВ «КТБ Центр» шляхом формального складення необхідних документів.

По епізоду, пов'язаному з відображенням платником у податковій звітності взаємовідносин з приватним підприємством «Агропромінвест», товариством з обмеженою відповідальністю «АВАН-ТАЙМ.ЗОВШШТОРГ», товариством з обмеженою відповідальністю «Арсаон», товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП «Омега-Спектр» та з приватним підприємством «ДНІПРО-ІНВЕСТГРУП» суд першої інстанції встановив, що згідно з укладеними договорами вказані постачальники зобов'язалися поставити позивачеві роботи по доробці втулки. У той же час, як з'ясував суд, технологічний процес виробництва деталі «втулка» є безперервним та не передбачає здійснення доробки. Обставин, які зумовили подрібнення процесу виготовлення цієї деталі, платником не подано. Належних доказів на підтвердження того, що відповідні деталі транспортувалися від позивача названим постачальникам для виконання зазначених робіт, Товариством не представлено.

Суд першої інстанції, оцінивши наявні у справі докази - первинні документи платника, дані його податкового обліку - дійшов висновку про те, що операції з поставки позивачеві вказаних робіт фактично не виконувалися,

Апеляційним судом вказані обставини спростовано не було. Фактично апеляційний суд за наслідками формального аналізу наявних у справі первинних документів на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства надав іншу юридичну оцінку обставинам даної справи щодо фактичного виконання розглядуваних операцій без належного мотивування причин цього.

Оцінка судом доказів за своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною.

В силу статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вправі скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 у справі № 804/1122/13-а скасувати.

3. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 у справі № 804/1122/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її опій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько