Ухвала суду № 43532474, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/17267/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Гулової О. І.,

за участю: представників позивача - Лося Д. М., Кривошеїної І. О.,

представника відповідача - Трофименко М. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЄВРАЗ УКРАЇНА" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЄВРАЗ УКРАЇНА" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування карток відмови та рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЄВРАЗ УКРАЇНА" звернулось з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування карток відмови та рішень про корегування митної вартості товарів, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26 березня 2013 року № 110050004/2013/00096, від 22 квітня 2013 року № 110050004/2013/00140; визнано протиправними та скасовані рішення про коригування митної вартості товарів від 26 березня 2013 року № 110050004/2013/001802/1 та від 22 квітня 2013 року № 110050004/2013/000018/1; у задоволенні позову про стягнення надмірно сплачених сум ПДВ відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати його та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги в межах ч. 2 ст. 20 КАС України, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 08 листопада 2012 року між ВАТ «ЕВРАЗ Нижньотагільський металургійний комбінат» (Російська Федерація) - продавець та ТОВ «Торговий дім «Євраз Україна» (Україна) - покупець укладений контракт № ДГНТ6Т001306 на купівлю-продаж куль сталевих помольних. Відповідно до умов п. 3.2 вказаного контракту з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 09 листопада 2012 року, оплата партії товару здійснюється на протязі 90 календарних днів з дати відвантаження. Дозволяється здійснення 100% попередньої оплати партії товару покупцем.

Відповідно до умов додатків № ПКНТ6Т014072 від 26 лютого 2013 року та № ПКНТ6Т014134 від 19 березня 2013 року, які є невід'ємною частиною контракту № ДГНТ6Т001306 від 08 листопад 2012 року, ВАТ «ЕВРАЗ Нижньотагільський металургійний комбінат» у березні-квітні 2013 року та у квітні-травні 2013 року здійснило на адресу позивача поставку товару, а саме: шару стального помольного 120 мм (2 група), ДСТУ 7524-89, у загальній кількості 1 628,45 т, з розрахунку 20 000 руб. за тону.

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем 26 березня 2013 року та 22 квітня 2013 року надані до відповідача вантажні митні декларації № 110050004/2013/001802 та № 110050004/2013/002391, зі змісту яких вбачається, що митна вартість товарів, що імпортується в Україну, визначена за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів. Також позивачем до митної декларації надані: декларація митної вартості; накладні УМВС; калькуляції транспортних витрат; рахунок-фактура; сертифікат про проходження; сертифікати якості; договір про перевезення; копії митної декларації країни відправлення.

Відповідач з визначенням митної вартості товару у вказаних деклараціях не погодився та виніс картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26 березня 2013 року № 110050004/2013/00096 та від 22 квітня 2013 року № 110050004/2013/00140, а також видав рішення про коригування митної вартості товарів від 26 березня 2013 року № 110050004/2013/001802/1 та від 22 квітня 2013 року № 110050004/2012/000018/1, якими ціна товару збільшена за резервним методом.

В рішеннях від 26 березня 2013 року № 110050004/2013/001802/1 та 22 квітня 2013 року № 110050004/2012/000018/1 відповідачем встановлена взаємозалежність покупця та продавця. Зазначено, що за інформацією офіційного сайту ЕВРАЗ (www.evraz.com) компанія ЕВРАЗ володіє 100% акціонерного капіталу ОАО «ЕВРАЗ НТМК». З урахуванням положень ст.15 Угоди про застосування ст. 7 Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, ст. 58 МК України продавець та покупець за зовнішньоекономічним контрактом від 08 листопада 2012 року для цілей митного кодексу України вважаються пов'язаними між собою. Декларанту вказано на необхідність надання: виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних ) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні експортері товарів, що є ідентичним та/або подібними, розрахунок ціни (калькуляцію).

Позивач для уникнення простою вагонів та штрафу оформив нові вантажно-митні декларації від 26 березня 2013 року № 110050004/2013/001815 та від 22 квітня 2013 року № 110050004/2013/002398 і сплатив передоплату за митне оформлення, в тому числі різницю суми ПДВ в розмірі 722 414,31 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями Митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані, та відповідач при винесенні оскаржуваних рішень діяв з порушенням діючого законодавства.

Суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку, тому в позові відмовив.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо взаємозв'язок між продавцем та покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме обставини вплинули на митну вартість, та які документи це підтверджують.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів.

Частинами 4 і 6 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається зі змісту спірних рішень, орган доходів і зборів здійснив коригування митної вартості товарів у зв'язку з тим, що позивач не подав додаткові документи, оскільки сумніви ґрунтувались на пов'язаності продавця та покупця.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими доводами, оскільки ці сумніви не можуть бути обґрунтованими, виходячи з приписів ст. 53 Митного кодексу України, зокрема Митницею не доведено належними та допустимими доказами обставин, зазначених у ч. 4 ст. 53 МК України.

Таким чином витребування додаткових документів без врахування ч. 4 ст. 53 МК України свідчить про порушення відповідачем положень ч. 3 ст. 53 цього Кодексу.

Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Окрім того, доводи, що стали підставою для коригування митної вартості і не зазначені у оскаржуваному рішенні, не можуть буди предметом дослідження судами.

Оскільки висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, то скаргу позивача слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЄВРАЗ УКРАЇНА" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: