Ухвала суду № 43532430, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015р. м. Київ К/800/56415/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Логвиненко А.О.

Донець О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Амвросіївської центральної лікарні на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом Амвросіївської центральної лікарні (надалі також - лікарня) до Державної фінансової інспекції в Донецькій області (надалі також - Інспекція) про визнання протиправною та нечинною вимоги,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними та нечинними вимогу та попередження про належне виконання бюджетного законодавства від 22.07.2013 року щодо відшкодування покриття видатків спеціального фонду кошторису за рахунок загального фонду кошторису на суму 35 667,29 грн. шляхом повернення коштів до відповідного бюджету. Також просив визнати нечинним та протиправним попередження про належне виконання бюджетного законодавства від 22.07.2013 року у зв'язку з завищенням лікарнею у кошторисі на 2013 рік потреби в бюджетних коштах (загальний фонд) у сумі 12 958,90 грн., яку станом на 31.05.2013 року не профінансовано, внаслідок завищення суми відрахувань до пенсійного фонду України єдиного соціального внеску на заробітну плату 27 працюючих інвалідів через завищення відсотку нарахувань (замість 8,41%, розраховано із розрахунку 36, 3%). Вважає, що Інспекція дійшла необґрунтованих висновків про порушення позивачем бюджетного законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, що надійшла до Вищого адміністративного суду України, позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

На дану касаційну скаргу позивача надійшло заперечення інспекції, у якому остання рішення судів першої та апеляційної інстанції вважає такими, що прийняті із дотриманням норм матеріального та процесуального права, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та переглядаючи матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, судова колегія вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 04.06.2013р по 12.07.2013р інспекцією було проведено ревізію, за результатами якої складено акт №25-17/21 від 15.07.2013р., На підставі зазначеного акту ревізії Інспекцією складено вимогу №25-17/934 від 22.07.2013р про усунення порушень та винесено попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства №25-17/938 від 22.07.2013р. Виявлені порушення полягали у здійсненні покриття видатків спеціального фонду за рахунок загального фонду, а також завищенні у кошторисі на 2013 рік потреби у бюджетних коштах за рахунок завищення суми відрахувань до Пенсійного фонду України єдиного соціального внеску на заробітну плату.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є у тому числі здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів.

Для реалізації покладених на Інспекцію завдань п. 7 ч. 1 ст. 10 та ст. 15 цього Закону їй надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Здійснивши аналіз залучених до справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі закону, у межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з дотриманням принципів, зазначених у статті 2 КАС України.

При цьому у судових рішеннях наведено мотиви, з яких суди виходили при їх прийнятті, мотиви неврахування доводів позивача та положення закону, якими суди керувались при прийнятті своїх рішень, і доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції про допущені позивачем порушення у використанні бюджетних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Амвросіївської центральної лікарні залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець