Ухвала суду № 43532423, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2015р. м. Київ К/800/49210/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

за участю представників:

позивача - Щербини О.В., Нестерова Д.П.

відповідача - Кравченко О.О.,

третьої особи - не з'явились

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014

у справі № 2а-8775/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім заводу «Прогрес» (далі - Товариство)

до Інспекції,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Піраміда» (далі - ТОВ «ПКФ «Піраміда»),

за участю прокуратури Печерського району м. Києва,

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2012 № 0001312305 та від 22.05.2012 № 0003772209.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.07.2013 прийняті у справі судові акти скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки обставин щодо фактичного виконання операцій з придбання позивачем товару у рамках господарських правовідносин з ТОВ «ПКФ «Піраміда», а також для надання правового аналізу обставинам щодо включення платником до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними в інших податкових періодах.

За наслідками нового розгляду постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередніх судові інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з поставки металопродукції позивачеві у рамках господарських правовідносин з ТОВ «ПКФ «Піраміда» підтверджується документально, а чинним податковим законодавством не заборонено формування податкового кредиту за податковими накладними протягом 1095 днів з часу їх складення.

Посилаючись на невідповідність висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень зі спору, положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та повністю відмовити у позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що фіктивний характер діяльності ТОВ «ПКФ «Піраміда» та товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс-Постач» свідчить про номінальне оформлення операцій з поставки товару по ланцюгу за участю цих підприємств виключно з метою отримання Товариством податкових преференцій та збагачення за рахунок бюджетних коштів.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог Інспекції з урахуванням такого.

Як встановили суди під час розгляду даної справи, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011, оформлену актом від 06.02.2012 № 46/23-5/31089115.

За результатами цієї перевірки (з урахуванням процедури адміністративного оскарження) Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 24.02.2012 № 0001312305, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 328 986 грн. (у тому числі 1 063 189 грн. за основним платежем та 265 797 грн. за штрафними санкціями);

від 22.05.2012 № 0003772209, за яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3 982 075 грн. із застосуванням 841 439 грн. штрафних санкцій.

Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії слугував висновок Інспекції про необґрунтоване включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ (у загальному розмірі 4 412 478 грн.) за податковими накладними, виписаними у попередніх податкових періодах, за відсутності доказів несвоєчасного отримання платником цих податкових накладних.

Також Інспекція не визнала право позивача на податковий кредит за операціями з придбання металопродукції у ТОВ «ПКФ «Піраміда» з посиланням на фіктивний характер цих операцій.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні за змістом положення наведені й у пункті 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди правомірно визнали правову позицію податкового органу зі спору помилковою, виходячи з того, що у сукупності та взаємозв'язку зібрані у справі докази (подані позивачем договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні, довіреності на придбання товару, виписки з банківського рахунку Товариства) спростовують висновки Інспекції та засвідчують реальність виконання господарських операцій з придбання металопродукції у ТОВ «ПКФ «Піраміда».

При цьому суди цілком обґрунтовано відхилили як неспроможні посилання Інспекції на відсутність контрагента за юридичною адресою. Адже вказана обставина сама по собі не є доказом недобросовісності позивача, позаяк свідчить лише про недотримання цим контрагентом порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того, що товар насправді не поставлявся позивачеві. Адреса, зазначена у первинних документах як місцезнаходження ТОВ «ПКФ «Піраміда», співпадає з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відповідає вимогам оформлення первинних документів, наведеними у частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податковим органом не подані докази неперебування ТОВ «ПКФ «Піраміда» за юридичною адресою саме на момент виконання розглядуваних господарських операцій.

Також не знайшли свого підтвердження і доводи податкового органу про наявність ознак «транзитера» у діяльності спірного постачальника. Інспекцією не подано жодних доказів на підтвердження організованої схеми руху грошових коштів та товарів по замкнутому ланцюгу, в результаті чого сплачені на користь цього постачальника кошти повертались Товариству.

За відсутності доказів, які б свідчили про існування змови Товариства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на формування податкового кредиту не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб. Правовідносини учасників попередніх поставок (у даному разі між ТОВ «ПКФ «Піраміда» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс-Постач») не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом (ТОВ «ПКФ «Піраміда»).

Правильною є і надана судами правова оцінка по епізоду, пов'язаному з формуванням Товариством податкового кредиту за податковими накладними, виписаними в інших податкових періодах.

Адже підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України містять лише вказівку на період, в якому у платника виникає право на податковий кредит. У той же час зі змісту положень пункту 7.4 статті 7 названого Закону, статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що оскільки формування податкового кредиту з ПДВ є правом платника, то використати таке право він може у будь-якому із звітних періодів за умови дотримання умов такого формування.

А відтак відмова у підтвердженні обґрунтованості податкового кредиту лише на тій підставі, що його було сформовано не у належному податковому періоді, не може бути визнана правомірною.

До того ж, абзацом третім пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України прямо передбачено, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність підстав для прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії та правомірно задовольнили позов, скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З огляду на відповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даного спору, правильність ухвалених у справі судових актів, підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 у справі № 2а-8775/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько