Ухвала суду № 43532396, 02.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/800/21312/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.А.,

розглянула у порядку письмового порвадження касаційну скаргу Прокуратури Одеської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року у справі за позовом прокурора Ширяївського району Одеської області до Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИЛА:

До суду першої інстанції надійшов позов прокурора Ширяївського району Одеської області до Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи ОСОБА_2, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати розпорядження №533 від 29.12.2012 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 в довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасованорозпорядження Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області № 533 від 29.12.2012 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 в довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 року. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, Прокуратура Одеської області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У цій справі суди встановили, що 28.12.2012 року ОСОБА_2 звернувся до Ширяївської РДА з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 в довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2, документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, керуючись ст.ст. 17, 31, 122, 151, п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 6, 7 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст. 13, 16, 21, 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" Ширяївською РДА прийнято розпорядження № 533 "№533 від 29.12.2912 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 в довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області.

Прокурор звернувся до суду з позовом про скасування розпорядження державної адміністрації, оскільки вважає його протиправним та незаконним.

Вирішуючи спір по суті, суди керувалися тим, що справа, яка розглядається, є адміністративною. Проте цей висновок не можна визнати обґрунтованим.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України).

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі, зокрема, і районних державних адміністрацій.

Згідно зі статтею 17 Земельного кодексу України розпорядження землями державної власності, у тому числі й надання їх у користування, належить до повноважень місцевих державних адміністрацій та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Підставами набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної власності є рішення органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або результати аукціону.

Статтею 124 ЗК встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таке положення узгоджується з вимогами статті 16 Закону № 161-XIV, згідно з якими укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК, або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Районна державна адміністрація у справі, яка розглядається, є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, Районна державна адміністрація відповідно до статті 5 ЗК має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (позивач) іншому (Районна державна адміністрація), яка має місце під час здійснення органом виконавчої влади владних управлінських функцій.

Відповідно до частини шостої статті 319 ЦК держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Суди не звернули уваги на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права на спірну земельну ділянку. Відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не був.

Ураховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку про те, що позов у цій справі може бути розглянутий за правилами, встановленими КАС.

Тому рішення у цій справі підлягають скасуванню внаслідок неправильного застосування норм процесуального закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 222, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Прокуратури Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 року скасувати, закрити провадження у справі за позовом прокурора Ширяївського району Одеської області до Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: