Ухвала суду № 43532369, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року м. Київ К/9991/18596/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012

у справі № 2а/1770/3956/2011

за позовом приватного підприємства "Фірма РОМ" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.04.2011 № 0001342342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 у позові відмовлено з тих мотивів, що відсутність у постачальника активу, який виступав предметом поставки позивачеві, спростовує реальність виконання спірних господарських операцій та право платника на податковий кредит за цими операціями.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що реальність виконання операцій з поставки нафтопродуктів позивачеві у рамках господарських правовідносин з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ПП ОСОБА_1.) підтверджується документально, тоді як порушення останньою порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку не може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди Підприємства.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі Рівненського окружного адміністративного суду зі справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог Інспекції з урахуванням такого.

Як встановили суди під час розгляду даної справи, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства щодо взаємовідносин з ПП ОСОБА_1 за грудень 2010 року.

За результатами цієї перевірки Інспекцією складено акт від 05.04.2011 № 387/23-100/23306434, в якому викладено висновок про необґрунтоване відображення позивачем у податковому обліку податкового кредиту за операціями з придбання нафтопродуктів у рамках господарських правовідносин з названим контрагентом з огляду на фіктивний характер цих операцій.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суд апеляційної інстанції правомірно визнав правову позицію податкового органу зі спору помилковою, виходячи з того, що у сукупності та взаємозв'язку зібрані у справі докази (подані позивачем договір купівлі-продажу від 01.01.2010 № 41, податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банківського рахунку Товариства) спростовують висновки Інспекції та засвідчують реальність виконання господарських операцій з придбання нафтопродуктів у ПП ОСОБА_1

Також апеляційний суд дослідив обставини щодо оприбуткування позивачем придбаного бензину, перевірив наявність у Підприємства виробничих потужностей для його зберігання, а також встановив факт використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності шляхом подальшого продажу третім особам.

Доводи Інспекції про відсутність у цього постачальника документально підтверджених залишків товару (бензину А-76) на час виконання спірних операцій самі по собі, за відсутності інших фактів та обставин, які свідчили б про недобросовісність Підприємства у сфері оподаткування, не можуть бути розцінені як доказ безтоварності спірних операцій, тоді як негативні наслідки порушення контрагентом порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку не можуть перекладатися на платника.

З урахуванням викладеного апеляційний суд цілком об'єктивно зазначив про відсутність підстав для визнання необґрунтованою податкової вигоди, отриманої Підприємством за наслідками виконання операцій з ПП ОСОБА_1, та правомірно визнав протиправним оспорюване податкове повідомлення-рішення.

З огляду на відповідність висновків суду апеляційної інстанцій вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даного спору, правильність ухваленого у справі судового акта, підстави для скасування оскаржуваної постанови та задоволення касаційних вимог відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 у справі № 2а/1770/3956/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько