Ухвала суду № 43532355, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року м. Київ К/9991/61263/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012

у справі № 0670/165/12

за позовом комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (далі - Підприємство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.12.2011 № 0004152301 та № 0004162301.

У прийнятті цих судових актів попередніх судові інстанції виходили з того, що реальність виконання операцій з поставки нафтопродуктів позивачеві у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Груп» (далі - ТОВ «Юнайтед Груп») підтверджується документально, тоді як Інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Посилаючись на невідповідність висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень зі спору, положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та повністю відмовити у позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що неподання позивачем належним чином оформлених документів на підтвердження вчинення фактичних дій у процесі виконання розглядуваних операцій та відсутність у спірного постачальника об'єктивно необхідних умов для виконання цих поставок свідчить про їх номінальне оформлення виключно з метою отримання податкових преференцій та збагачення за рахунок бюджетних коштів.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог Інспекції з урахуванням такого.

Як встановили суди під час розгляду даної справи, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «Юнайтед Груп» за вересень 2011 року.

За результатами цієї перевірки Інспекцією складено акт від 14.12.2011 № 7670/23-1/03344119 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 28.12.2011 № 0004152301, за яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 480 270 грн. (у тому числі 320 180 грн. за основним платежем та 60090 грн. за штрафними санкціями);

від 28.12.2011 № 0004162301 про визначення позивачеві суми завищення від'ємного значення ПДВ за вересень 2011 року у розмірі 17085 грн. із застосуванням 8543 грн. штрафних санкцій.

Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії слугував висновок Інспекції про необґрунтоване відображення позивачем у податковому обліку податкового кредиту за операціями з придбання нафтопродуктів у рамках господарських правовідносин з названим контрагентом.

Зі змісту оскаржуваних судових актів вбачається, що даний висновок податкового органу ґрунтується на таких обставинах, установлених у ході здійснення зустрічно-перевірочних заходів з податкового контролю:

ТОВ «Юнайтед Груп» не має достатнього майна, транспортних засобів, основних фондів, виробничих та трудових ресурсів для виконання поставок у задекларованих обсягах;

позивачем не подано належним чином оформлених товарно-транспортних документів та шляхових листів на підтвердження факту перевезення нафтопродуктів у процесі їх поставки Товариству, сертифікатів відповідності на товар.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди правомірно визнали правову позицію податкового органу зі спору помилковою, виходячи з того, що у сукупності та взаємозв'язку зібрані у справі докази (подані позивачем договори про закупівлю товарів за державні кошти, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банківського рахунку Товариства) спростовують висновки Інспекції та засвідчують реальність виконання господарських операцій з придбання нафтопродуктів у ТОВ «Юнайтед Груп».

Фактичне виконання цих операцій підтвердила і директор ТОВ «Юнайтед Груп» ОСОБА_1, допитана як свідок у судовому засіданні.

Доводи Інспекції про відсутність у цього постачальника трудових ресурсів, основних засобів, майна не спростовують фактичне виконання спірних операцій з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності з купівлі-продажу товару, полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.

До того ж, суди встановили, що Інспекцією не доведено неможливості здійснення цим контрагентом розглядуваних поставок наявними у нього силами та засобами.

Так само і власне наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій з поставки нафтопродуктів позивачеві; товарно-транспортні накладні слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування Товариством даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Твердження Інспекції про відсутність доказів сертифікації приданих позивачем нафтопродуктів спростовуються наявними у матеріалах справи сертифікатами відповідності та паспортами якості на придбану продукцію.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність підстав для визнання необґрунтованою податкової вигоди, отриманої Товариством за наслідками виконання спірних операцій, та правомірно визнали протиправними оспорювані податкові повідомлення-рішення.

З огляду на відповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даного спору, правильність ухвалених у справі судових актів, підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012 у справі № 0670/165/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько