Ухвала суду № 43532236, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015р. м. Київ К/800/12485/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.10.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014

у справі № 1170/2а-2952/12

за позовом Приватного підприємства "Віктор і К"

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення №0003002200 від 20.08.2012 в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Віктор і К" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "НПП Брат" за період грудень 2010 року, ТОВ "Діан", за період грудень 2010 року, ПП "КФ "Зернопласттрейд" за період січень, лютий 2011 року, ТОВ "Ерфольгія" за липень 2011 року, ТОВ "Дружба" за грудень 2011 року, ПП СП "Агро-Полісся-2006"за лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 02.08.2012 №220/2200/20651018, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп.7.2.1 п. 7.2,, пп.7.4.1, пп.7.4.4., пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 3.04.1997 року та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення сум податкового кредиту по нікчемних правочинах з контрагентами, в результаті чого завищено суму заявленого бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1480111,50 грн.

Визначаючи позивачу грошові зобов'язання, відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ "НПП Брат", ТОВ "Діан", ПП "КФ "Зернопласттрейд", ТОВ "Ерфольгія", СТОВ "Дружба", ПП СП "Агро-Полісся-2006" при вчиненні правочинів, з якими виявлені порушення в частині недодержання вимог п.1 ст.203, ст.215, ст. 228 , ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України, оскільки правочини з зазначеними контрагентами є нікчемними, та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманих від податкових органів актів перевірок контрагентів позивача щодо фіктивності їх діяльності.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2012 №0003002200, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2 160 618,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 1 480 112,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 680 506,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентами - ТОВ "НПП Брат", ТОВ "Діан", ПП "КФ "Зернопласттрейд", ТОВ "Ерфольгія", СТОВ "Дружба", ПП СП "Агро-Полісся-2006", підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, платіжними документами, згідно яких товар прийнятий позивачем та оплачений, в тому числі ПДВ.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 160 618,00 грн. та, відповідно, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи, зазначені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) І.Я. Олендер