Ухвала суду № 43532229, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року м. Київ К/800/67658/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Кошіля В.В.

Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014

у справі № № 808/1973/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, частково задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 05.03.2014 № 0000114810 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 309 732,00 грн.; № 0000144810 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, за основним платежем у сумі 306 154,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 33 926,00 грн.; № 0000134810 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем - 99 804,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 49 902,00 грн.; № 0000124810 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 292 071,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 142 000,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами ФОП ОСОБА_1 ПП «СТРОЙ-СМЕТА», ТОВ «Южхімресурси», ТОВ «МАСТЕРТРЕЙД», ТОВ ТПП «Спектр», ТОВ «Абіс-Трейд», ТОВ «Крафт Електрик», ТОВ «Альфакласс», ТОВ «Сталькомплект ЛТД», ТОВ «Каскад ЛТД», ТОВ «Промприбор Плюс», ПП «Інвестпостач», ТОВ «ВІД-КОНСАЛТІНГ», ТОВ «Компанія «Інтер-Пласт», ТОВ «Голдлайн», ТОВ «ЗАЗІНВЕСТБУД», ТОВ «Інта», ТОВ «Євроком Компонентс», ТОВ «Міталл Трейд» за період з 01.08.2010 по 30.06.2013, складено акт від 17.02.2014 № № 68/28-04-48-00/25480917, в якому встановлено порушення позивачем: п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п 138.2 ст 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 306 719 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 312 421 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.3, пп. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПАТ «ЗАЗ» завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 292609 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПАТ «ЗАЗ» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 124 487,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 05.03.2014 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000114810, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 312 421,00 грн.; № 0000144810, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 340 927,50 грн., у тому числі за основним платежем 306 719 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 208,50 грн.; № 0000124810, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 434 878,00 грн., у тому числі за основним платежем 292 609,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 142 269,00 грн., а також № 0000134810, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 186 730,50 грн., у тому числі за основним платежем на суму 124 487,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 243,50 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що факт здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами - ФОП ОСОБА_1 ТОВ «Южхімресурси», ТОВ «Мастертрейд», ТОВ ТПП «Спектр», ТОВ «Абіс-Трейд», ТОВ «Крафт Електрик», ТОВ «Сталькомплект ЛТД», ТОВ «Каскад ЛТД», ТОВ «Промприбор Плюс», ТОВ «Від-Консалтінг», ТОВ «Компанія «Інтер-Пласт», ТОВ «Зазінвестбуд», ТОВ «Інта», ТОВ «Євроком Компонентс», на виконання умов договорів купівлі-продажу та надання послуг, підтверджується первинними документами, зокрема: договорами та специфікаціями до них, рахунками-фактур, видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт (наданих послуг), актами приймання-передачі товару, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, довіреностями, витягами з журналів реєстрації довіреностей, банківськими квитанціями та платіжними документами, які підтверджують оплату Товариством грошовими коштами придбаних товарів та послуг.

Також, матеріалами справи підтверджується використання позивачем придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) І.Я. Олендер