Ухвала суду № 43532210, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/62252/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Кошіля В.В.,

Олендера І.Я.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Вєніков О.Д.,

від відповідача - Мосунов Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сервіс"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014

у справі № 826/2556/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

треті особи: Приватне підприємство "Хімінвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІКК-Інтернешнл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваспейс", Товариство з обмеженою відповідальністю " БК "Векс-Буд", Товариство з обмеженою відповідальністю " Фасадрем-Сервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю " Компанія "Вілеон", Приватне підприємство "Володар"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2014 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.10.2013 №0006052201 та від 13.01.2014 №0000212201.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2014 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Ріелті Сервіс" в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 р., березень 2012 р. та по податку на прибуток за 2011 р. та І кв. 2012 р. по взаємовідносинам з ПП "Хімінвест-2012"; по податку на додану вартість за вересень 2012 р. та 3 кв. 2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ "ПІКК-Інтернешнл"; по податку на додану вартість за червень 2012 р. та по податку на прибуток за І півріччя 2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ "Акваспейс"; по податку на додану вартість за вересень-листопад 2011 р., лютий-березень 2012 р. та податку на прибуток за 3 квартали 2011 р. - 2011 р., 1 кв. 2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ "Фасадрем-Сервіс"; по податку на додану вартість за листопад 2011 р. та податку на прибуток за 2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Вілеон"; по податку на додану вартість за вересень-грудень 2010 р., січень, березень-травень 2011 р. та податку на прибуток за 3 квартали 2010 р. - 2010 р. по взаємовідносинам з ПП "Фірма "Володар".

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 04.10.2013 №1144/22-01/31927982, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік та І квартал 2011 року на 1 772 084,00 грн.; пунктів 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року, І-ІІІ квартали 2012 року на 1 449 387,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 2 313 172,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- від 28.10.2013 №0006052201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 680 172,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 313 172,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 367 000,00 грн.

- від 13.01.2014 №0000212201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 06 111,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3 221 471,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 484 640,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту та валових витрат.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "Ріелті Сервіс" здійснює діяльність у сфері надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

З метою здійснення господарської діяльності ТОВ "Ріелті Сервіс" орендує офісне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, та будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В.Окружна, 4, за відповідними договорами оренди, укладеними з ТОВ "Ріелті Сіті", ТОВ "Ріелтіко" та ТОВ "Кронос".

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП "Хімінвест-2012", ТОВ "Фасадрем-Сервіс", ТОВ "Компанія "Вілеон", ПП "Фірма "Володар", ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" та ТОВ "Акваспейс", мети та фактичного використання придбаних послуг та товару у господарській діяльності позивача, в матеріалах справи наявні: копії договорів підряду та надання послуг, договорів оренди та суборенди приміщень, актів прийому-передачі приміщень; копії актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, актів виконаних робіт (наданих послуг), договірної ціни, підсумкових відомостей ресурсів, графіків виконання робіт та податкових накладних; копії сертифіката відповідності на збудований об'єкт та ліцензій на здійснення будівельної діяльності; копії проектної документації на об'єкт за адресою: м. Київ, вул. В.Окружна, 4, в 13 томах; фотознімки збудованих об'єктів; зразки рекламних листівок з логотипом "PROMENADA PARK"; обороно-сальдові відомості та копії виписок банку.

Судами встановлено, що придбані у ПП "Хімінвест-2012", ТОВ "Фасадрем-Сервіс", ТОВ "Компанія "Вілеон" та ПП "Фірма "Володар" будівельні роботи та послуги сервісного обслуговування, замовлялись ТОВ "Ріелті Сервіс" з метою утримання та обслуговування офісно-торгівельно-розважального центру "Променада парк" та офісного приміщення; придбані у ТОВ "ПІКК-Інтернешнл", ТОВ "Акваспейс" послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів замовлялись позивачем з метою поширення інформації про торговий центр "Променада Парк" та формування споживчого інтересу у споживачів; придбані у ТОВ "Акваспейс" консультаційні послуги замовлялись з метою удосконалення управління нерухомістю та взаємодії з суборендарями, зокрема проведення переговорів та узгодження умов договорів суборенди.

На момент здійснення спірних господарських операцій, ПП "Хімінвест-2012", ТОВ "Фасадрем-Сервіс", ТОВ "Компанія "Вілеон", ПП "Фірма "Володар", ТОВ "ПІКК-Інтернешнл" та ТОВ "Акваспейс" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2014.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сервіс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2014 залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) І.Я. Олендер