Ухвала суду № 43532190, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/66969/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Олендера І.Я.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Беспечна А.В.,

від відповідача - П'ятниченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго"

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014

у справі № 815/8376/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго"

до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Теплодаренерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.06.2013, за результатами якої складено акт від 13.11.2013 № 690/22/32483079.

Перевіркою встановлено, що в порушення позивачем вимог: пп. 153.2.3 та абз. 2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 130048,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 3809572,00 грн., а саме: за 2011 рік у сумі 2477099,00 грн., за 2013 рік у сумі 1332473,00 грн.; п.199.1, п. 199.2 ст. 199 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 387295,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування в січні 2013 року у розмірі 618531,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 02.12.2013 відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001482200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 130048,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 32512,00 грн.;

- №0001492200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3809572,00 грн.;

- № 0001502200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 387295,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 74149,50 грн.;

- №0001512200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 618531,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 154632,75 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено наявності економічних причин для надання послуг з постачання теплової енергії особам, які не є платниками податку на прибуток на загальних підставах, в результаті чого витрати підприємства значно перевищували доходи у перевіряємому періоді, а також те, що ТОВ "Теплодаренерго" не в повному обсязі проводилося пропорційне віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновок щодо порушення позивачем нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість податковий орган обґрунтовує тим, що у перевіряємому періоді основний дохід товариства складався з сум грошових коштів, отриманих від фізичних осіб (населення м. Теплодар), які не є платниками податку на прибуток на загальних підставах, а тому, на думку ДПІ, товариством були порушені приписи пп. 153.2.3, абз 2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було прийнято до уваги, що з акта перевірки від 13.11.2013 №690/22/32483079 не вбачається наведених відповідачем доказів на підтвердження того, що позивач та фізичні особи (населення міста), бюджетні установи, яким надавались послуги з теплопостачання, є саме пов'язаними особами. Судами не було враховано, що відношення між товариством як виконавцем послуг з теплопостачання м. Теплодар та населенням міста, як споживачем його послуг, не є відносинами пов'язаних осіб відповідно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Крім того, судам слід звернути уваги, що в матеріалах справи наявні довідки від 27.02.2013 та від 17.04.2013, складені за результатами документальних позапланових виїзних перевірок позивача, в яких, зокрема, зазначено, що за результатами перевірки не встановлено наявності правових відносин ТОВ "Теплодаренерго" з пов'язаними особами згідно з пп.14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України (п.3.14.2 довідок).

Також, з акта перевірки вбачається, що в порушення вимог п. 199.1, п.199.2 ст. 199 ПК України, ТОВ "Теплодаренерго" не в повному обсязі проводилося пропорційне віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість, в результаті чого було завищено суму податкового кредиту.

При цьому, позивач посилається на те, що в даному випадку ДПІ не було враховано, що товариство отримало відповідну дотацію з місцевого бюджету лише в жовтні 2011 року, у зв'язку з чим здійснювало відповідні розрахунки згідно п. 199.3 ст. 199 ПК України. Тобто, податковим органом було залишено поза увагою той факт, що товариство до 01.07.2012 не здійснювало неоподатковані операції. Однак, ДПІ було здійснено розрахунки щодо ПДВ по грудень 2012 року.

Колегією суддів слід зазначити, що факти виявлених порушень податкового законодавства з боку позивача в акті перевірки від 13.11.2013 викладені без посилань на первинні документи, а судами попередніх інстанцій взагалі не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Разом з тим, судом першої інстанції було відхилено заявлене позивачем клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи, у зв'язку з чим, для забезпечення доказів, ТОВ "Теплодаренерго" звернулось до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз із заявою про проведення експертно-економічного дослідження. Висновок експертизи від 04.04.2014 №684/685 було залучено позивачем до матеріалів справи під час апеляційного провадження, однак, судом апеляційної інстанції даному висновку не було надано ніякої правової оцінки.

Колегія суддів вважає, що судам попередніх інстанцій за необхідності слід поставити питання про проведення експертного дослідження щодо підтвердження висновків акта перевірки від 13.11.2013 №690/22/32483079, оскільки встановлення даної обставини має важливе значення для правильного вирішення даної справи, зокрема, щодо правомірності включення позивачем сум до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної № 824 від 08.11.2010.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) І.Я. Олендер