Ухвала суду № 43532182, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015р. м. Київ К/800/21575/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Олендера І.Я.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Перепелюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дідем"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014

у справі № 826/12381/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дідем"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову перевірку ТОВ "Дідем" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 12.11.2012 №543/22-205/34730397, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 14.1.228 ст. 14, п. 137.1, п. 137.1, п. 137.10 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 061 509,64 00 грн., в тому числі по періодах: 3 квартал 2011 р. - 1224506,39 грн.; 4 квартал 2011 р. - 369751,08 грн.; 1 квартал 2012 р. - 126000,47 грн.; 2 квартал 2012 р. - 341251,70 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 №0006202220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 178 322,68 грн. (за основним платежем 2 061 509,64 грн. та штрафні (фінансові) санкції 116 813,04 грн.).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (покупець) та ТОВ «ЕЛІТ ТЕКС» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 01.07.2011 №07/2011-1, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити жіночий та чоловічий одяг, іменоване у подальшому товар.

Придбаний товар в подальшому реалізований позивачем, шляхом укладення з ТОВ «МАСТЕРГІЛЬДІЯ» та ТОВ «Альбіон 2011» (покупці) договорів купівлі-продажу від 05.09.2011 №09-09/2011 та від 11.12.2011 №11-12/2011.

На підтвердження товарності та реальності виконання вказаних договорів позивачем надано відповідні договори купівлі-продажу, договір суборенди складського приміщення та видаткові накладні.

Разом з тим, як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, з наданих документів неможливо встановити порядок, строки, час виконання сторонами договорів та їх оплати, з огляду на відсутність банківських виписок, виставлених виконавцями рахунків чи будь-яких інших документів, що у своїй сукупності можуть свідчити про реальність виконання таких договорів.

Слід зазначити, що сама по собі наявність у позивача видаткових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто, ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, при цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04.04.2013 по справі №758/4387/13-к встановлено вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України (умисне ухилення від сплати податків), та звільнено від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих підстав. Ухвалою встановлено, що договори між ТОВ "Дідем" та ТОВ «МАСТЕРГІЛЬДІЯ», ТОВ «Альбіон 2011» від 05.09.2011 №09-09/2011 та від 11.12.2011 №11-12/2011 були укладеними з метою ухилення від сплати податків, тобто, без мети та можливості реального виконання договорів.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дідем" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) І.Я. Олендер