Ухвала суду № 43532080, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року м. Київ К/800/6636/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Федорова М.О.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Україна» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0001872203 від 6.08.2013 року.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.

18 вересня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0001872203 від 6.08.2013 року визнане протиправним та скасоване.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 9.07.2013 року до 15.07.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 1.02.2013 року до 28.02.2013 року, за наслідками якої 22.07.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.,п. 198.1. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 350 091,00 грн.

6 серпня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001872203 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 437 613,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.,п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Відповідно до ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 22.12.2012 року між Товариством та ТОВ «Саноіл Торг» був укладений договір купівлі-продажу №22-12-12, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію та матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором.

Згідно з п. 1.2 зазначеного договору найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного договору.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало специфікацію, акти приймання-передачі, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що в подальшому придбаний у ТОВ «Саноіл Торг» товар був використаний Товариством у власній господарській діяльності, а саме експортовано фірмі OREXIM LIMITED на підставі зовнішньоекономічного контракту № 0516/12 від 17.12.2012 року.

Надані Товариством документи для підтвердження здійснення господарських операцій відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, підтверджують реальність виконання укладеного Товариством з ТОВ «Саноіл Торг» договору.

При здійсненні господарських операцій Товариство та його контрагент були зареєстровані у встановленому законом порядку, як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене Товариство правомірно сформувало податковий кредит за господарськими операціями із зазначеним контрагентом.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Федоров М.О.