Ухвала суду № 43532024, 02.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2015р. м. Київ К/800/55743/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (залученого до участі у справі ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2014р.) про визнання протиправними та скасування п.1 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №3363 від 30.12.2013р. та наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №22 о/с від 20.01.2014р.; відновлення позивача на посаді помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку, а також анулювання у трудовій книжці запису про звільнення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 23.09.1996р. позивач проходив службу на посаді помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у званні майора міліції.

Пунктом 1 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області «Про порушення наказів МВС України в частині оперативного інформування окремими посадовими особами Приморського РВ ОМУ та покарання винних» №3363 від 30.12.2013р. за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р., п.20 ч.1 ст.10 Закону України «Про міліцію», Присяги працівника органів внутрішніх справ України, зобов'язання, наданого ним при прийнятті на службу до ОВС України, п.6.6.2 Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України №181-09, що виразилось у невжитті заходів з охорони затриманих осіб, незабезпеченні постійного стеження за поведінкою осіб, доставлених до чергової частини, що призвело до втечі особи, яка обґрунтовано підозрювалася у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, порушення вимог Інструкції про оперативне інформування, затвердженої наказом Міністерства №940-12, в частині годинного терміну надання інформації у випадку втечі затриманої особи (п.64 Переліку), помічника начальника відділу - оперативного чергового Приморського РВ ОМУ ГУМВС України майора міліції ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби в рядовим і начальницьким складом ОВС України (далі - Положення).

В подальшому, наказом начальника ГУМВС України в Одеській області від 22.01.2014р. №22 о/с, згідно якого у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас Збройних Сил України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення майора міліції ОСОБА_4, помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 27.01.2014р.

Виданню вказаних наказів передувало проведення службового розслідування, призначеного наказом начальника ГУ МВС в Одеській області від 23.12.2013р. №3241, за фактом втечі затриманого з адмінбудівлі Приморського РВ ОМУ, за результатом якого складено висновок від 23.12.2013р., затверджений начальником ГУМВС України в Одеській області 24.12.2013р.

Із зазначеного висновку, зокрема, вбачається, що 21.12.2013р. під час несення оперативним черговим ОСОБА_4 чергування до чергової частини було доставлено громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7, затриманих за підозрою у вчиненні цього ж дня розбійного нападу на громадянку ОСОБА_8, в результаті якого останній нанесено тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, забиття м'яких тканин в області голови, а також відібрано її сумку з грошима та особистими речами.

Оперативний черговий ОСОБА_4 повідомив в телефонному режимі про скоєний злочин, але лише відповідального від керівництва заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Приморського РВ підполковника міліції ОСОБА_9, який, до того ж, знаходився за межами ОВС та будь-яких доручень щодо вчинення певних службових дій відносно затриманих осіб не надавав.

В подальшому, із затриманими особами працювала слідчий Приморського РВ ОМУ майор міліції ОСОБА_10, що чергувала в складі додаткової слідчо-оперативної групи, та, вчинивши певні процесуальні дії, передала затриманих до чергової частини, а оскільки в Приморському РВ кімната для затриманих і доставлених громадян відсутня, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 знаходились у вестибюлі перед залою оперативного управління чергової частини райвідділу під наглядом працівників добового наряду та міліціонера обслуговуючого персоналу і охорони адмінбудівлі ОВС молодшого сержанта міліції ОСОБА_11

Незважаючи на це, ОСОБА_4 як оперативний черговий не вжив відповідних заходів щодо поміщення затриманих осіб до ІТТ ОМУ.

22.12.2013р. о 09:43 затриманий ОСОБА_6, скориставшись неуважністю працівників добового наряду, постового міліціонера та незачиненим електрозамком на вхідних металевих дверях, самостійно покинув адмінбудівлю Приморського РВ.

Постовий міліціонер, помітивши, що затриманий вийшов з відділу, побіг за ним, але наздогнати не зміг, а повернувшись до ОВС - доповів про втечу оперативному черговому ОСОБА_4, який, в свою чергу, негайно повідомив про надзвичайну подію т.в.о. начальника - начальника кримінальної міліції майора міліції ОСОБА_12 та 1-го заступника начальника - начальника СВ РВ підполковника міліції ОСОБА_13, які знаходились у райвідділі.

При цьому, ОСОБА_4, рапорт про втечу затриманого, не написав, до чергової частини ГУМВС України в Одеській області не доповів, що, в свою чергу, призвело до несвоєчасного інформування чергової частини МВС України.

В подальшому, в результаті вжитих слідчо-розшукових дій, ввечері 22.12.2013р., розшукуємий ОСОБА_6 був затриманий та поміщений до ІТТ ОМУ.

За наслідками службового розслідування комісією було запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності причетних до надзвичайної події осіб (у томі числі помічника начальника відділу - оперативного чергового, начальника штабу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, заступника начальника - начальника кримінальної міліції, заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки, старшого оперуповноваженого СКМСД, міліціонера обслуговуючого персоналу і охорони адмінбудівлі ОВС, слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, начальника штабу Одеського МУ ГУМВС України в Одеській області, оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів відділу карного ОМУ ГУМВС України в Одеській області першого заступника начальника - начальника слідчого відділу. А також начальника Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області) й, зокрема, ОСОБА_4 - звільнити з органів внутрішніх справ за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення.

Не погодившись з результатами службового розслідування, позивач 07.02.2014р. звернувся до ГУМВС із заявою, в якій посилався на недоліки службового розслідування та просив його переглянути та скасувати п.1 наказу ГУМВС від 30.12.2013р. №3363, проте, за наслідками проведеної співробітниками штабу ГУМВС перевірки, результати якої оформлено висновком службової перевірки, затвердженим начальником ГУМВС України в Одеські області 10.03.2014р., встановлено відсутність підстав для внесення змін в п.1 наказу ГУМВС від 30.12.2013р. №3363 в частині звільнення ОСОБА_4 з ОВС за п.64 «є» Положення.

При цьому, опитаний в межах зазначеної перевірки заступник начальника відділу - начальник міліції громадської безпеки Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області підполковник міліції ОСОБА_9 повідомив, що позивач ОСОБА_4 не доповідав йому про проблеми з організацією охорони та конвоювання до ІTT затриманих осіб в ніч з 21 на 22 грудня 2013 року та інформував про втечу ОСОБА_6, а також спростував твердження ОСОБА_4 щодо обов'язку слідчого по збору додаткових матеріалів відносно особи, яка затримується в порядку ст.208 КПК України (дактилокарти, флюрограми тощо).

Опитаний додатково ОСОБА_14 пояснив, що, перебуваючи разом із ОСОБА_4 в добовому наряді на посаді помічника оперативного чергового, не отримував від нього (як головного в добовому наряді) вказівок здійснювати охорону затриманих осіб, так само як не отримували такої команди й інші члени наряду.

Оперуповноважені ОСОБА_15 та ОСОБА_16, що теж перебували в добовому наряді, підтвердили пояснення ОСОБА_14 та зауважили, що їм не ставилось завдання по забезпеченню охорони затриманих осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

За змістом ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо; звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Наказом МВС України від 28.04.2009р. №181 затверджено Інструкцю з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань (далі - Інструкція №181).

Так, п.3.6.1 Інструкції №181 встановлено, що оперативний черговий є старшим добового наряду чергової частини і чергових частин, підпорядкованих ОВС, та, зокрема, здійснює загальне керівництво роботою чергових нарядів; забезпечує робочий контроль і взаємодію з черговими частинами й групами структурних підрозділів ГУМВС, УМВС, МУ, ЛУ; забезпечує безперервне стеження за станом оперативної обстановки на території обслуговування, організацію реагування на її зміни, збір і опрацювання оперативної інформації, що надходить із місць; відповідає за повноту й об'єктивність формування інформаційних даних, видачу оперативних зведень та іншої інформації; доповідає керівництву ГУМВС, УМВС, МУ, ЛУ, інформує керівників відповідних служб про кримінальні правопорушення і надзвичайні події, відомості про які надходять до чергової частини.

За змістом п.4.24 Інструкції №181 помічник начальника чергової частини - оперативний черговий, помічник начальника відділу-оперативний черговий, старший інспектор-черговий, інспектор-черговий (далі - черговий), який змінюється: детально знайомить наряд, що прибув на зміну, з оперативною обстановкою; інформує про поточну роботу, зареєстровані кримінальні правопорушення та події, масові та інші заходи, що плануються, сили й засоби, які задіяні на охорону громадського порядку, охорону адмінбудинку ОВС та ІТТ, конвоювання затриманих і заарештованих, нагляд за дорожнім рухом тощо, розпорядження та вказівки начальника ОВС та керівництва вищого рівня.

Невикористання чи перевищення працівниками добового наряду наданих їм прав, так само як і невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством (п.5.6 Інструкції №181).

Відповідно до п.6.6.2 Інструкції №181 при розгляді обставин щодо правопорушника черговий зобов'язаний, зокрема: перевірити законність доставлення; установити особу доставленого та забезпечити його огляд (у разі необхідності із залученням медичного працівника); зареєструвати доставлену особу в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених, обов'язково вказавши дату й точний час доставлення, та доповісти відповідальному по ОВС; забезпечити постійне спостереження за поведінкою осіб, доставлених до органу внутрішніх справ, з метою попередження з їх боку нападу на працівників міліції, громадян, приховування предметів і речей, документів, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, уникнення можливості втечі, самогубства або членоушкодження.

Згідно з п.6.6.7 Інструкції №181 при розгляді обставин щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину та була доставлена до чергової частини ОВС, черговий зобов'язаний, зокрема: при одержанні протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, чи ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання від уповноваженої особи направити підозрюваного до ІТТ, передавши під розписку черговому ІТТ вилучені у затриманої особи речі та документи; під час перебування підозрюваного в черговій частині забезпечити його охорону з метою недопущення втечі, самогубства, завдання шкоди здоров'ю, нападу на осіб добового наряду та інших працівників міліції, контакту з іншими особами, особливо підозрюваними у вчиненні того самого кримінального правопорушення.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про невиконання та неналежне виконання позивачем покладених на нього службових обов'язків, а отже й відсутність підстав для визнання протиправними та скасування п.1 наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №3363 від 30.12.2013р. та наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №22 о/с від 20.01.2014р., поновлення позивача на посаді, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку й анулювання у трудовій книжці запису про звільнення.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Ситников О.Ф.