Ухвала суду № 43531843, 19.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2015р. м. Київ К/800/9063/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В.

Васильченко Н.В.

Леонтович К.Г.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі № 816/6093/13-а за позовом приватного підприємства "АМГ Плюс" до Митного поста "Лтава" Полтавської митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Полтавської митниці Міндоходів про визнання дій протиправними, скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и л а:

Приватне підприємство "АМГ Плюс" звернулось в суд з позовом до Митного поста "Лтава" Полтавської митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Полтавської митниці Міндоходів, в якому просило: визнати протиправними дії та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.09.2013 року №№806020000/2013/000046/2, 806020000/2013/000045/2; визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №№806020000/2013/92113, 806020000/2013/92112.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення митного поста "Лтава" Полтавської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 27.09.2013 року №806020000/2013/000045/2, №806020000/2013/000046/2; визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020000/2013/92112, №806020000/2013/92113; у задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Полтавська митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між приватним підприємством "АМГ Плюс" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство 707" (Російська Федерація) (продавець) 06.09.2013 року укладено зовнішньоекономічний контракт №СМП-2013-31, за умовами якого продавець зобов'язувався поставити покупцю, а покупець - прийняти у власність і оплатити товар (плодоовочеву продукцію) (пункт 1.1).

Асортимент, кількість і ціна товару відносно кожної окремої партії поставки визначається у рахунках-фактурах (пункт 1.2).

За умовами пункту 3.1 контракту продавець зобов'язувався передати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс), товарно-транспортну накладну (CMR), сертифікат походження товару (СТ-1), фітосанітарний сертифікат, експортну митну декларацію.

На виконання умов зазначеного контракту товариство з обмеженою відповідальністю "БМП 707" у вересні 2013 року двома партіями відвантажило позивачу товар (цибулю ріпчасту свіжу) кількістю 21000 кг та вартістю 94500 російських рублів (23476,64 грн.) відносно кожної партії.

Позивачем, з метою здійснення митного контролю та оформлення товару "цибуля ріпчаста свіжа" кількістю 21000 кг (вага нетто), вартістю 4,5 рос. руб. за 1 кг, загальною вартістю 94500 рос. руб. (23476,64 грн.), відносно кожної з партій поставки до Митного поста подано митні декларації від 27.09.2013 року №№806020000/2013/009863, 806020000/2013/009867.

Разом з митною декларацією від 27.09.2013 року №806020000/2013/009863 позивачем подано документи, перелік яких визначено статтею 53 Митного кодексу України, а саме: міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 11.09.2013 року №785249, товарна накладна від 09.09.2013 року №18, рахунок-фактура від 10.09.2013 року №00000150, контракт, договір від 09.09.2013 року №09/09-13, сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 11.09.2013 року №RUUA3067014038, бланк №3076573, акт експертизи №3067014038, фітосанітарний сертифікат від 11.09.2013 року №804310120110913002, карантинний дозвіл на імпорт від 12.09.2013 року №75/07383.

Разом з митною декларацією від 27.09.2013 року №806020000/2013/009867 позивачем подано документи, перелік яких визначено статтею 53 Митного кодексу України, а саме: міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 11.09.2013 року №0608523, товарна накладна від 09.09.2013 року №19, рахунок-фактура від 10.09.2013 року №00000149, контракт, договір від 09.09.2013 року №09/09-13, сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 11.09.2013 року №RUUA3067014038, бланк №3076573, акт експертизи №3067014038, фітосанітарний сертифікат від 11.09.2013 року №804310120110913001, карантинний дозвіл на імпорт від 12.09.2013 року №75/07383.

Митна вартість товару позивачем визначена виходячи з ціни Контракту, тобто за основним методом, встановленим статтею 58 Митного кодексу України.

Однак, за наслідками проведення процедури митного оформлення товарів Митний пост дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості товару "цибуля ріпчаста свіжа" за основними методом (ціна договору), про що Митним постом оформлено картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020000/2013/92112/, №806020000/2013/92113 .

Крім того, Митним постом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.09.2013 року №806020000/2013/000045/2, №806020000/2013/000046/2, відповідно до яких митну вартість товару "цибуля ріпчаста свіжа, для продовольчих цілей, урожаю 2013 року" визначено із застосування резервного методу на рівні 31,21 рос. руб. (7,75 грн.) за 1 кг. При цьому, при коригуванні митної вартості товарів Митним постом враховано раніше визнану митну вартість товару, оформленого по митній декларації від 15.07.2013 року №100270000/2013/225813.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач під час розгляду справи в повній мірі довів правомірність визначення митної вартості товарів за ціною угоди, а відповідач не довів обґрунтованість сумнівів щодо визначення декларантом митної вартості за ціною контракту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичною підставою для коригування митної вартості товару стали доводи контролюючого органу про те, що подані позивачем документи містять розбіжності. Зокрема, відносно товарів по митній декларації від 27.09.2013 року №806020000/2013/009863 зазначено, що до графи 44 експортної митної декларації від 11.09.2013 року №10101030/110913/0018050 внесено під кодом 02015 CMR від 15.08.2013 року №785249, а для митного оформлення позивачем надано CMR від 11.09.2013 року №785249. Стосовно товарів по митній декларації від 27.09.2013 року №806020000/2013/009867 зазначено, що до графи 44 експортної митної декларації від 11.09.2013 року №10101030/110913/0018050 внесено CMR від 15.08.2013 року №0608523, а для митного оформлення позивачем надано CMR від 11.09.2013 року №0608523.

Крім того, наявна у органу доходів і зборів інформація про митну вартість імпортованих раніше товарів стала наслідком виникнення у контролюючого органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів за ціною контракту на рівні 4,5 рос. руб. за 1 кг.

Викладене стало підставою для застосування Митним постом резервного методу визначення митної вартості товарів з урахуванням раніше визнаної контролюючим органом ВМД від 15.07.2013 року №100270000/2013/225813, за якою вартість товару "цибуля ріпчаста свіжа" становила 0,97 дол. США за 1 кг.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особо. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, саме припущення митного органу щодо подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим вимагає від суду в кожному випадку здійснювати аналіз поданих декларантом документів. Колегія суддів зазначає, що необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Згідно з частинами другою, третьою, четвертою, п'ятою, шостою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно частинами другою, третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, представником Митниці не заперечувалось, що для митного оформлення товару "цибуля ріпчаста свіжа" позивачем було надано необхідний пакет документів, визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, копію митної декларації країни відправлення (експортної митної декларації), в силу зазначених приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України, законодавцем не віднесено до документів, подання яких є обов'язковим при декларуванні митної вартості товарів.

Таким чином, наявні у експортній митній декларації від 11.09.2013 року №10101030/110913/0018050 неточності щодо дати складення CMR не можуть бути визнані достатньою підставою для коригування митної вартості товарів, адже такі неточності (розбіжності) жодним чином не впливають на ціну товару.

Крім того, як зазначено судами попередніх інстанцій, помилки у зазначенні дати CMR допущено продавцем, а відтак позивач не може нести будь-яких негативних наслідків у зв'язку з такими неточностями.

Стосовно доводів митного органу про наявність сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за ціною контракту, що обґрунтовані відомостями про раніше визнану контролюючим органом митну вартість товарів, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено вище, підставою для виникнення даних сумнівів слугувала ВМД від 15.07.2013 року №100270000/2013/225813, за якою вартість товару "цибуля ріпчаста свіжа" визначено на рівні 0,97 дол. США за 1 кг.

Дослідивши в судовому засіданні витяг з бази даних оформлення ВМД стосовно вказаної декларації, судами попередніх інстанцій встановлено, що по даній декларації в Україну ввезено товар "цибуля ріпчаста свіжа" країни-походження Єгипет. Натомість, у спірних відносинах зазначений товар завезено із Російської Федерації.

Крім того, як зазначено судами попередніх інстанцій, даний товар є сезонним, його вартість є нестабільною та коливається в залежності від періоду вирощення та поставки. Завезена позивачем у вересні 2013 року з Російської Федерації цибуля ріпчаста загальною кількістю 42000 кг відноситься до урожаю 2013 року, а відтак, її вартість закономірно буде меншою.

Крім того, визначена контролюючим органом митна вартість товару "цибуля ріпчаста свіжа" на рівні 0,97 дол. США за 1 кг є значно вищою за середню по Україні станом на дату виконання спірних операцій.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що відповідно до приписів статей 53-55, 64 Митного кодексу України законодавець допускає використання органом доходів і зборів при визначенні митної вартості товарів наявної у такого органу інформації про раніше визнані (визначені) митні вартості лише в тому випадку, коли подані декларантом обов'язкові документи містять істотні розбіжності, що унеможливлюють визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом (ціна договору).

У даному випадку, контролюючим органом не надано доказів існування таких розбіжностей.

Також, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

З огляду на вищенаведене, посилання митного органу на раніше визнану вартість товару "цибуля ріпчаста свіжа" на рівні 0,97 дол. США за 1 кг є неправомірними.

Окрім того, необґрунтованими є доводи про ненадання позивачем додаткових документів для підтвердження ціни товарів, адже, як зазначено судом вище, у контролюючого органу були відсутні підстави для їх витребування.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за поставлений товар "цибуля ріпчаста свіжа" загальною кількістю 42000 кг (вага нетто) позивач сплатив сукупно 189 000 рос. руб. (46 505,34 грн.).

При цьому, як визначено пунктом 5.2 контракту вартість тари входить у вартість товару.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що транспортування товарів здійснювалося на умовах CPT Полтава.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000, поставка товару на умовах CPT ("перевезення сплачене до") означає, що продавець сплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення.

Таким чином, витрати з оплати вартості доставки (фрахту) товарів до м. Полтави Полтавської області поніс продавець (товариство з обмеженою відповідальністю "БМП 707").

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому такі рішення підлягають скасуванню.

З приводу позовних вимог про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

У даній справі судами встановлено, що рішення про відмову у прийнятті митних декларацій є результатом неправомірної відмови контролюючого органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, а тому картки відмови у прийнятті митних декларацій також сформовано незаконно, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій контролюючого органу, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що юридично значимим для позивача наслідком таких дій є прийняття спірних рішень, які судом визнані протиправними та скасовані. Доказів вчинення контролюючим органом інших протиправних дій по відношенню до позивача останнім не надано. А відтак, у задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)