Ухвала суду № 43531724, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2015 р. м. Київ К/800/6298/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова до дочірнього підприємства «Львівміськбудіндустрія» закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» (далі - ДП «Львівміськбудіндустрія») про стягнення коштів,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова (далі - Управління) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року Управління звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з ДП «Львівміськбудіндустрія» заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з вересня по жовтень 2012 року в сумі 14689 грн 86 коп.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Львівський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що Управлінням, всупереч частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, вимогу про сплату недоїмки не було надіслано відповідачу.

Суд апеляційної інстанції вважав не доведеною вказану обставину, зважаючи, що в судовому засіданні представник Управління доказів направлення вимоги не надав.

Разом з тим, у касаційній скарзі позивач вказує на те, що на адресу ДП «Львівміськбудіндустрія» направлялися вимоги про сплату боргу та на підтвердження додає їх копії та копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то в силу частини четвертої статті 227 цього Кодексу прийняте ним рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб