Ухвала суду № 43531693, 11.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2015р. м. Київ К/9991/94844/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року

у справі № 0670/4106/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Коростенський щебзавод»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Коростенський щебзавод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2011 року № 0000192301.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ Житомирської області від 06 квітня 2011 року № 0000192301.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Коростенська ОДПІ Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Коростенська ОДПІ Житомирської області провела позапланову виїзну перевірку ВАТ «Коростенський щебзавод» з питань достовірності виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість в декларації за листопад 2010 року, та нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року, за результатами якої був складений акт № 376/23-01/01374567 від 23 березня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ВАТ «Коростенський щебзавод» завищено суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 80736,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ВАТ «Коростенський щебзавод» неправомірно включило до податкового кредиту грудень 2010 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товару, придбаного у ТОВ «РМА-Груп» (згідно договору поставки від 01 жовтня 2010 року № Т-96), ТОВ «Белазукрремсервіс» (згідно договору поставки від 01 листопада 2010 року № 10), ТОВ «Укрпромтехснаб» (згідно договору постачання товарів від 17 грудня 2010 року № 171210), оскільки: у позивача відсутні подорожні листи, товарно-транспортні накладні щодо підтвердження поставки товару; згідно податкової звітності ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Белазукрремсервіс», ТОВ «Укрпромтехснаб» у вказаних товариств відсутні трудові ресурси та виробниче обладнання, складські приміщення, транспорті засоби; ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Белазукрремсервіс» за юридичною особою не знаходяться. Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Белазукрремсервіс» та ТОВ «Укрпромтехснаб» мають безтоварний характер та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а виписані зазначеним контрагентом первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

06 квітня 2011 року Коростенська ОДПІ Житомирської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000192301, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України ВАТ «Коростенський щебзавод» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 80736,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на 80736,00 грн. є безпідставним, оскільки позивач правомірно, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість» відніс суми податку на додану вартість, що були зазначені в податкових накладних, до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з абзацом 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Абзацом 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення сплачених ним у складі вартості придбаних товарів сум податку до складу податкового кредиту із фактичною поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Белазукрремсервіс», ТОВ «Укрпромтехснаб» товару (будівельні матеріали) підтверджується: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, картками рахунку (арк. справи 67-84, 88-116, 120-122). На момент видачі податкових накладних контрагенти позивача перебували в реєстрі платників податку на додану вартість, що підтверджується відповідними свідоцтвами.

Зазначені документи містять усі обов'язкові реквізити первинного документа, визначені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім іншого, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що товар (будівельні матеріали) придбавався позивачем у ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Белазукрремсервіс», ТОВ «Укрпромтехснаб» з метою використання у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Коростенської ОДПІ Житомирської області залишенню без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна