Ухвала суду № 43531607, 18.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2015р. м. Київ К/9991/66136/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 та ухвалу Львівської апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 по справі №2а-10909/10/1370 (№35807/11/9104) за позовом Відкритого акціонерного товариства «Агрофірма «Провесінь» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2011, залишеною без змін ухвалою Львівської апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Агрофірма «Провесінь» (далі - ВАТ «Агрофірма «Провесінь», позивач) до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова, відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 12.11.2010 №0001532320/4/27787 та №0002202320/4/27788.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 22.10.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 26.10.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 та ухвалу Львівської апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 1.20.2, 1.20.10 пункту 1.20, пункту 1.26 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 4.1, 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Уповноваженими особами ДПІ у Личаківському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Агрофірма «Провесінь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2010, за результатами якої контролюючим органом складено акт №399/23-2/00854400 від 16.07.2010.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010 №0001532320/4/27787, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 550520,00грн. та №0001532320/4/27787, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 50% від суми порушення, що складає 275260,00грн.

Правовою підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання та застосування штрафних фінансових санкцій став висновок контролюючого органу про порушення ВАТ «Агрофірма «Провесінь» вимог пунктів 4.1, 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок того, що позивачем в 2009 році здійснено господарські операції по відчуженню майна за цінами меншими за звичайні ціни, що призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 550520,00грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 1.18 статті 1 зазначеного Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до положень підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної контрактної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до 1.20.51 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом при визначенні звичайної ціни не був проведений повний аналіз цін договорів з ідентичними нерухомими об'єктами у співставних умовах на момент укладення спірного договору, не були використані статистичні дані внутрішнього ринку, не були дотримані вимоги щодо пояснення звичайної ціни та не була досліджена маркетингова політика по продажу даного виду об'єктів, натомість ДПІ у Личаківському районі м. Львова при визначенні звичайної ціни виходила виключно із балансової вартості об'єкту нерухомості.

Таким чином, при визначенні рівня звичайних цін для продажу нерухомості податковий орган діяв не у спосіб, передбачений законом при визначенні такої ціни, обов'язок щодо доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін податковим органом не виконано.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 12.11.2010 №0001532320/4/27787 та №0002202320/4/27788 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частини п'ятої статті 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 та ухвалу Львівської апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 по справі №2а-10909/10/1370 (№35807/11/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв