Ухвала суду № 43531595, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/9991/34890/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року

у справі № 2а-6691/10/0670

за позовом Орендного підприємства теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції у місті Житомирі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Орендне підприємство теплових мереж «Житомиртеплокомуненерго» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Житомирі (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 000046230/0 від 16 лютого 2007 року.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року позов був задоволений. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 000046230/0 від 16 лютого 2007 року, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11146231,00 грн., з них: за основним платежем - 9250836,00 грн. та 1895395,00 грн. - штрафних санкцій.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Житомирі провела виїзну планову документальну перевірку ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої був складений акт від 05 лютого 2007 року № 441/23-1/05478806/0110.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4, статті 5, пункту 10.1 статті 10, статті 11, підпунктів 12.1.1, 12.1.2 пункту 12.1 статті 12, статті 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 9250836,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2006 року - 226140,00 грн., за 3 квартал 2006 року - 9024696,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» не оподаткувало податком на прибуток субвенцію у розмірі 36098782,00 грн., яка надійшла з Державного бюджету України до місцевого бюджету міста Житомира на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалась населенню за регульованими тарифами. Також, у акті перевірки було вказано про завищення підприємством валових доходів та валових витрат у зв'язку з наявністю безнадійної дебіторської заборгованості перед ПП «Алс».

16 лютого 2007 року ДПІ у м. Житомирі на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 000046230/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 11146231,00 грн., у тому числі: 9250836,00 грн. - за основним платежем, 1895395,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суми субвенцій, які надійшли відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2006 року № 705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення» на погашення заборгованості минулих років (2000-2004) з різниці в тарифах на теплову енергію населенню за регульованими тарифами, за своєю правовою природою є відшкодуванням державою збитків підприємствам у зв'язку з державним регулюванням цін, а не компенсацією вартості товарів (послуг), проданих (наданих) таким платником податку, та, як наслідок, не підлягають включенню до складу валових доходів і, відповідно, не є об'єктом оподаткування.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно положень пункту 2.1 статті 2 статуту ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» предметом діяльності підприємства є, зокрема: виробництво теплової енергії; забезпечення житлового фонду, підприємств, організацій, установ тепловою енергією, гарячою і холодною водою (т.2 арк. справи 2-11).

Як вбачається з матеріалів справи, між Управлінням державного казначейства у Житомирській області (сторона-1), Головним управлінням Житомирської ОДА (сторона-2), Фінансовим управлінням Житомирської міської ради (сторона-3), Управлінням житлово-комунального господарства Житомирської міської ради (сторона-1), ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» (сторона-5) та іншими суб'єктами господарювання (ЕК ВАТ «ЕК «Житомиробоенерго» (сторона-6 за договором 705-06-25/24 від 07 липня 2006 року, сторона-6 за договором № 705Е/4 від 09 червня 2006 року), ДП «Енергоринок» (сторона-7 за договором № 705Е/4 від 09 червня 2006 року), ДП НАЕК «Енергоатом» (сторона-8 за договором № 705Е/4 від 09 червня 2006 року), ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (сторона-6 за договором № 6/705 від 14 червня 2006 року), НАК «Нафтогаз України» (сторона-7 за договором № 6/705 від 14 червня 2006 року, сторона-7 за договором № 11/705 від 16 червня 2006 року), ДП «Газ-тепло» (сторона-6 за договором № 11/705 від 16 червня 2006 року), були укладені договори (№705-06-25/24 від 07 липня 2006 року, № 705Е/4 від 09 червня 2006 року, № 6/705 від 14 червня 2006 року та № 11/705 від 16 червня 2006 року) про організацію взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2006 року № 705, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до статті 116 Закону України «Про Державний бюджету України на 2006 рік» на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2006 року № 705та постанови НКРЕ від 24 травня 2006 року № 650. Положеннями статті 2 вказаних договорів був врегульований порядок проведення взаєморозрахунку та встановлено, що: Управління державного казначейства у Житомирській області перераховує кошти (субвенцію) Головному управлінню Житомирської ОДА, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Міністерства фінансів України для проведення подальших розрахунків згідно договору у відповідній сумі; Головне управління Житомирської ОДА перераховує на рахунок Фінансового управління Житомирської міської ради субвенцію у відповідній сумі для проведення подальших розрахунків згідно договору; Фінансове управління Житомирської міської ради перераховує Управлінню житлово-комунального господарства Житомирської міської ради субвенцію (грошові кошти) у відповідній сумі для проведення подальших розрахунків згідно договору; Управління житлово-комунального господарства Житомирської міської ради перераховує ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» грошові кошти у відповідній сумі для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на водопостачання та водовідведення, спожиту електричну енергію, теплову енергію; ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» перераховує суб'єкту господарювання, визначеному у відповідному договорі як сторона-6, грошові кошти у відповідній сумі для погашення заборгованості за енергоносії, використані у минулих періодах; суб'єкт господарювання, визначений у відповідному договорі як сторона із останнім порядковим номером, перераховує кошти у відповідній сумі до спеціального фонду державного бюджету як погашення податкової заборгованості з платежів до бюджету; усі учасники розрахунків в графі «Призначення платежу» платіжного доручення додатково зазначають «Стаття 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (т.2 арк. справи 34-39).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у 2006 році ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» отримало субвенцію з Державного бюджету України на погашення заборгованості минулих років (2000-2004) з різниці в тарифах на теплову енергію населенню за регульованими цінами в сумі 42522207,71 грн. Отримані кошти відповідно до вказаних вище укладених договорів були направлені позивачем на погашення заборгованості за енергоносії.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з абзацом 12 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий дохід включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

За визначенням, наведеним у пункті 37 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), субвенції - це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Положеннями абзацу 1 пункту 22.31 статті 22 «Прикінцеві положення» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок оподаткування їх прибутку визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Згідно преамбули Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) погашення заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проведення взаєморозрахунків на умовах, визначених цим Законом, за участю бюджетів усіх рівнів дозволяється лише на суму заборгованості, що виникла з причин: неповного фінансування передбачених державним та/або місцевими бюджетами видатків для розрахунків за енергоносії, спожиті підприємствами, організаціями та установами, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів; неповної оплати видатків, передбачених бюджетами всіх рівнів на фінансування пільг та субсидій, встановлених законодавством відносно оплати за енергоносії; невиконання зобов'язань з оплати енергоносіїв державними та комунальними підприємствами, у тому числі через невідповідність тарифів на електричну, теплову енергію та газ, що спожиті такими підприємствами, вартості товарів, робіт, послуг, які вони реалізовували, виконували або надавали в межах своєї господарської діяльності, за умов, що величина такої вартості визначалася або встановлювалася органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Пунктом 7.8 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порядок проведення взаєморозрахунків встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» Кабінет Міністрів України постановою від 22 лютого 2006 року № 192 затвердив Порядок проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу та інших учасників розрахунків, відповідно до пунктів 5, 11 якого (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) взаєморозрахунки проводяться шляхом послідовного виконання зобов'язань учасниками розрахунків на підставі відповідних договорів, укладених такими учасниками, та у разі наявності в межах заборгованості, зафіксованої на розрахункову дату, рівних сум заборгованості, що підтверджені при їх визначенні. Перерахування коштів здійснюється учасниками взаєморозрахунків на підставі платіжних доручень, у графі «Призначення платежу» додатково зазначається «Постанова Кабінету Міністрів України від __.__.2006 р. № _ і договір про організацію взаєморозрахунку від __.__.____№».

Статтею 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що перерахування субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, що надавали такі послуги, або їх кредиторів до державного бюджету, яка утворилася станом на 01 липня 2005 року, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню, здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2006 року № 705 був затверджений Порядок перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення, положеннями пункту 2 якого (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі - розрахунки) здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, лише на суму заборгованості, що утворилася у період з 01 січня 2000 року по 01 січня 2005 року і не погашена на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості надавачів послуг, у межах щомісячних лімітів, встановлених Мінфіном для Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій згідно із затвердженим розподілом видатків Державного бюджету України на 2006 рік. Коригування лімітів може провадитися щокварталу на підставі звернень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, що надсилаються до Мінфіну з відповідними обґрунтуваннями і розрахунками.

Відповідно до пунктів 3, 12 Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2006 року № 705 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між надавачами послуг та іншими підприємствами - учасниками розрахунків (далі - учасники розрахунків) на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості, форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з Державною податковою адміністрацією, Мінпаливенерго, Мінбудом і Мінфіном. Учасники розрахунків у графі платіжного доручення «Призначення платежу» додатково зазначають: «Стаття 116 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання, зокрема, щодо розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.

Положеннями частин 1, 3 статті 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. У разі коли вичерпано можливості збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій відповідно до закону.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що субвенція, яка надійшла позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2006 року № 705 на погашення заборгованості минулих років (2000-2004) з різниці в тарифах на теплову енергію населенню за регульованими тарифами, за своєю правовою природою є відшкодуванням державою збитків підприємствам у зв'язку з державним регулюванням цін, а не компенсацією вартості товарів (послуг), проданих (наданих) таким платником податку, та, як наслідок, не підлягає включенню до складу валових доходів і, відповідно, не є об'єктом оподаткування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Житомирі підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна