Ухвала суду № 43531555, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2015 м. Київ К/800/2933/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, що переглядається за касаційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 6 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - позивач) звернувся в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 8 листопада 2013 року №100250000/2013/500396/2 та від 11 листопада 2013 року №100250000/2013/500399/2.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки відповідача стосовно того, що подані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої митної вартості за основним методом, є помилковими та протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 6 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 8 листопада 2013 року №100250000/2013/500396/2 та від 11 листопада 2013 року №100250000/2013/500399/2 визнано протиправними та скасовано.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у листопаді 2013 року позивачем до митного оформлення було заявлено придбаний у компанії Nils Sperre AS (Норвегія), на підставі контракту від 22 січня 2013 року №472 товар - рибу свіжоморожену морську (оселедець (Herring/Clupea Harengus) цілий, не підданий тепловій та кулінарній обробці, не консервований, без додавання харчових добавок та приправ, розмірний ряд 350 г +, виробник - Nils Sperre AS (Норвегія).

Поставка товару здійснювалась на умовах СIF - Klaipeda, Lithuania (за правилами Інкотермс 2010 це означає, що продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, а також забезпечити страхування на користь покупця ризиків втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а продавець приймає на себе ризики втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки у вищезазначений спосіб).

З метою митного оформлення імпортованого товару, позивач 8 листопада 2011 року та 11 листопада 2013 року, надав відповідачу митні декларації (МД), відповідно за №100250000/2013/035744 та №100250000/2013/035844 із заявленою митною вартістю товарів.

Позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів, згідно МД від 8 листопада 2013 року №100250000/2013/035744, подано відповідачу документи, згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД, а саме:

- картку обліку особи, що здійснює операції з товарами, зовнішньоекономічний контракт від 22 січня 2013 року №472;

- інвойс від 24 жовтня 2013 року №1321937;

- пакувальний лист від 24 жовтня 2013 року № SL131398;

- міжнародну товарно - транспортну накладну (CMR) від 4 листопада 2013 року № 1514;

- книжку МДП (Carnet TIR) від 5 листопада 2013 року №RX.76163281;

- довідки про транспортні витрати від 4 листопада 2013 б/н та 7 листопада 2013 року№472-28;

- резервну позицію від 26 липня 2001 року №915;

- міжнародний ветеринарний сертифікат від 23 жовтня 2013 року №406000 07000;

- сертифікат про походження товару від 24 жовтня 2013 року №16251;

- сертифікат якості від 24 жовтня 2013 року;

- декларацію виробника харчової продукції від 24 жовтня 2013 року;

- підтвердження законності вилучення водних біоресурсів від 24 жовтня 2013 року №NO-851-131024-553139;

- інформацію про позитивні результати здійснення екологічного і санітарно - епідеміологічного контролю;

- ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2;

- сертифікат відповідності від 8 листопада 2013 року №UAI.174.X012848-13.

Згідно з даними МД від 8 листопада 2013 року №100250000/2013/035744 та декларації митної вартості від 8 листопада 2013 року, контрактна вартість партії товару вагою нетто 19500 кг становила 28275 доларів США (1,45 доларів США за 1 кг), що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення складає 226002,08 грн.

З урахуванням додаткових складових (транспортних витрат) у сумі 12445,73 грн., задекларована митна вартість товару становила 238447,81 грн.

Позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів, згідно МД від 11 листопада 2013 року №100250000/2013/035844, подано відповідачу документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД, а саме:

- картку обліку особи, що здійснює операції з товарами;

- зовнішньоекономічний контракт від 22 січня 2013 року №472;

- інвойс від 24 жовтня 2013 року №1321939;

- пакувальний лист від 24 жовтня 2013 року №SL131403;

- міжнародну товарно - транспортну накладну (CMR) від 6 листопада 2013 року №11967;

- книжку МДП (Carnet TIR) від 7 листопада 2013 року №XF.76163280;

- довідки про транспортні витрати від 7 листопада 2013 року б/н та 7 листопада 2013 року №472-29;

- резервну позицію від 26 липня 2001 року №915;

- міжнародний ветеринарний сертифікат від 23 жовтня 2013 року №406000 06999;

- сертифікат про походження товару від 24 жовтня 2013 року№16256;

- сертифікат якості від 24 жовтня 2013 року;

- декларацію виробника харчової продукції від 24 жовтня 2013 року;

- підтвердження законності вилучення водних біоресурсів від 24 жовтня 2013 року №NO-851-131024-553182;

- інформацію про позитивні результати здійснення екологічного і санітарно - епідеміологічного контролю;

ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2, сертифікат відповідності від 8 листопада 2013 №UAI.174.X012848-13.

За даними МД від 11 листопада 2013 року №100250000/2013/035844 та декларації митної вартості від 11 листопада 2013 року, контрактна вартість партії товару вагою нетто 19000 кг становила 27550 доларів США (1,45 доларів США за 1 кг), що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення складає 220207,15 грн.

З урахуванням додаткових складових (транспортних витрат) у сумі 12757,93 грн., задекларована митна вартість товару становила 232965,08 грн.

Відповідачем під час перевірки відомостей про заявлену декларантом митну вартість товарів за наведеними вище митними деклараціями витребувано у позивача додаткові документи, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; виписки з бухгалтерської документації, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації.

Позивачем 8 листопада 2013 року та 11 листопада 2013 року додатково до документів за МД від 8 листопада 2013 року №100250000/2013/035744 та МД від 11 листопада 2013 року №100250000/2013/035844 подано митному органу комерційну пропозицію від 24 жовтня 2013 року, прайс-лист виробника товару від 24 жовтня 2013 року та копії експортних декларацій країни відправлення.

Рішеннями відповідача від 8 листопада 2013 року №100250000/2013/500396/2 та 11 листопада 2013 року №100250000/2013/500399/2 здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості риби свіжомороженої морської (оселедця) у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість імпортованої позивачем партії цього товару за МД від 8 листопада 2013 року №100250000/2013/035744 становить 35880,00 доларів США (1,84 доларів США за 1 кг), за МД від 11 листопада 2013 року №100250000/2013/035844 - 34960,00 доларів США (1,84 доларів США за 1 кг).

Митна вартість імпортованих товарів визначена відповідачем за резервним методом, на підставі наявної у митного органу інформації. Незастосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів і за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідач пояснив відсутністю цінової інформації про ідентичні та подібні товари, а методів визначення митної вартості на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення.

Неможливість визначення митної вартості оцінюваних товарів за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, відповідач обґрунтував невідповідністю обраного декларантом методу умовам, наведеним у главі 9 розділу III Митного кодексу України, та неподанням позивачем всіх витребуваних митним органом додаткових документів.

Відповідач відмовив у митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю, про що склав картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів

Позивач подав відповідачу нові митні декларації за №100250000/2013/035753 та №100250000/2013/035872, в яких відкоригував митну вартість партій риби свіжомороженої морської (оселедця) з урахуванням рішень митного органу щодо коригування митної вартості, та надав фінансові гарантії забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою, згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Відповідачем прийняті рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Згідно із частиною першою статті 257 цього Кодексу, декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини сьомої статті 257 Митного кодексу України, перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу, та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України, передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно із статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено статтею 53 МК України.

Відповідно до частини другої цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Дана норма кореспондується з приписами статті 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15 лютого 2011 року №3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно із частиною першої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Статтею п'ятою статті 54 МК України визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу, додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Такими додатковими документами в силу приписів частини третьої статті 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, право органу доходів і зборів на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, єдиними витратами, що не були включені до контрактної ціни товарів та підлягали сплаті позивачем самостійно, як це передбачено умовами СIF Інкотермс 2010, є витрати на транспортування вказаних товарів від названого місця - Klaipeda, Lithuania (порт Клайпеда, Литва) до місця ввезення на митну територію України (пункт пропуску Яготин, Україна).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що документи, які були подані позивачем на підтвердження витрат на транспортування у складі основних документів, містять усі реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості приналежності транспортних послуг до імпортованих позивачем товарів, а визначена вартість транспортно - експедиційних послуг відповідає числовому значенню заявлених позивачем витрат на перевезення в якості складової митної вартості товару.

Неподання позивачем повного переліку основних документів та усіх витребуваних додатково документів не звільняє митний орган від обов`язку визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, зокрема, документів, наданих позивачем.

Припущення митного органу про порушення позивачем вимог митного законодавства з огляду на наявність в спеціалізованих програмно - інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої інформаційної системи органів доходів і зборів України відомостей про те, що у попередні періоди товар - риба свіжоморожена морська (оселедець) розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларована позивачем, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Імовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в силу приписів статті 361 МК України вважається ризиками, управління якими здійснюють органи доходів і зборів у спосіб їх аналізу, виявлення та оцінки, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів.

Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

За стандартними правилами, визначеними пунктами 6.3, 6.5 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками, для підтримки якої митна служба приймає стратегію, яка базується на системі засобів оцінки імовірності недотримання законодавства.

Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі і з питань правильності визначення митної вартості товарів, має діяти у спосіб, що визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Інформаційні системи, що використовуються органами доходів і зборів, з об'єктивних причин не можуть містити всієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати вагомішого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що Київською Міжрегіональною митницею Міндоходів неправомірно відмовлено у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом та визначенні митної вартості товару за резервним методом.

Рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 8 листопада 2013 року №100250000/2013/500396/2 та 11 листопада 2013 року №100250000/2013/500399/2 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 6 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :