Ухвала суду № 43531518, 11.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2015р. м. Київ К/9991/2128/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 по справі №2а/1770/3013/2011 за позовом Акціонерного товариства «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А» до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011, позовні вимоги Акціонерного товариства «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А» до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.04.2011 №0000042344 та №0000052344.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Рівне 27.12.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.01.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Рівне проведено позапланову виїзну перевірку Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за жовтень 2010 року, що декларувалося у період: лютий та липень 2010 року, листопад 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ за листопад 2010 року на суму 5118,00грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту згідно поданої декларації з ПДВ за листопад 2010 року на суму 116715,00грн.; пункту 4.3 статті 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054, що полягає у завищенні залишку від'ємного значення рядка 26 декларації з ПДВ за листопад 2010 року на суму 3169,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Рівне складено акт від 21.01.2011 №55/521/23-300/26603641 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.04.2011 №0000042344, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5118,00грн. за листопад 2011 року; від 06.04.2011 №0000052344, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 119884,00грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.04.2011 №0000042344, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5118,00грн. за листопад 2011 року, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного рішення став висновок податкового органу про неправомірність включення Представництвом «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» до складу податкового кредиту жовтня 2010 року суми податку на додану вартість, сплачені при імпортуванні обладнання за договором від 08.02.2008 №7/4, який не передбачає перехід права власності на товар та передбачають повернення матеріалів постачальнику.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Відповідно до положень підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, належне оформлення вантажної митної декларації, якою підтверджується факт сплати позивачем до бюджету спірних сум податку на додану вартість при імпортуванні товарів на митну територію України, та факт сплати позивачем суми ПДВ при імпортуванні матеріалів відповідачем не заперечується.

Спірні операції по ввезенню на митну територію України на умовах безоплатної поставки матеріалів підпадають під ознаки переміщення товарів через митний кордон України в режимі імпорту, а оскільки ввезення товарів з-за меж митного кордону України на підставі договору безоплатної поставки з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, то суми податку на додану вартість, сплачені при такому імпорті, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 06.04.2011 №0000052344, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 119884,00грн., колегія суддів звертає увагу на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного рішення став висновок податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 3169,00грн. у зв'язку з невизнанням відповідачем декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, а також про завищення позивачем від'ємного на суму 116715,00грн. по операціям позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Іртас», які мають безтоварний характер.

Відповідно до підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

На підставі належних та допустимих доказів судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність спірних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іртас» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема, договором, податковими накладними, актом передачі будівельного майданчика, сертифікатами виконаних робіт, протоколами приймання робіт, платіжними дорученнями на перерахування коштів, карткою бухгалтерського обліку по рахунку 631 (про оприбуткування представництвом позивача виконаних підрядних робіт.

Окрім того, судами встановлено, що на момент здійснення спірних операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Іртас» було зареєстровано платником податку на додану вартість та мало ліценцією на право виконання будівельних робіт.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Іртас».

Щодо доводів податкового органу про невизнання поданої позивачем декларації з ПДВ за квітень 2010 року як податкової звітності та відповідно неврахування відображеного в ній від'ємного значення в розмірі 3169,00грн. за квітень 2010 року при розрахунку бюджетного відшкодування, колегія зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Представництвом Акціонерного товариства «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» 20.05.2010 було подано до Державної податкової інспекції у місті Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період квітень 2010 року в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку. Факт отримання податковим органом цієї податкової звітності підтверджений квитанцією від 20.05.2010 №2.

Державної податкової інспекції у місті Рівне 21.05.2010 було направлено позивачу лист №2189/28-218 з інформацією про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року податковою звітністю та пропозицією подати нову декларацію, оформлену належним чином. Підставою невизнання поданої декларації податковою звітністю зазначено відсутність обов'язкових реквізитів номерів рядків декларації, до яких надаються додатки, передбачені Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 №166.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно до вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

За приписами частини п'ятої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Форма податкової декларації визначена Порядком заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 положення якого кореспондуються з вимогами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Пунктом 4.3 вказаного Порядку передбачено аналогічні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підстави для невизнання податкової звітності податковим органом.

Вказаними нормами передбачено вичерпні умови, невиконання яких надає право податковому органу не визнати податкову декларацію як таку, а саме: не зазначення у декларації обов'язкових реквізитів, не підписання її відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

З аналізу наведених норм вбачається, що податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію та може не визнати подану декларацію податковою звітністю виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у встановленому порядку її заповнення.

За результатом розгляд справи встановлено, що у поданій позивачем податковій декларації зазначені і заповнені всі обов'язкові реквізити. Щодо спірної графи декларації за квітень 2010 року «Додатки до рядків декларацій (зазначити номери рядків декларацій)», то названа графа не входить до складу розділів, які підлягають обов'язковому заповненню платником податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість дій відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року податковою звітністю та відповідно неврахування відображеного в ній від'ємного значення в розмірі 3169,00грн. за квітень 2010 року при розрахунку бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 06.04.2011 №0000042344 та №0000052344 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівне залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 по справі №2а/1770/3013/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв