Ухвала суду № 43531480, 23.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2015р. м. Київ К/800/53841/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Промислова компанія «Промінь»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013 року

у справі № 826/10734/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Промислова компанія «Промінь»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Промислова компанія «Промінь» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Промислова компанія «Промінь» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Граньстройінвест» за період 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, відповідачем складено акт від 15.02.2013року №571/22.7-05744739, яким встановлено порушення: - пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 28 006, 00 грн.; - п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 24 354, 00 грн..

На підставі акта перевірки 27.02.2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0001222207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 28 006, 00 грн. за основним платежем; - №0001232207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 30 443, 00 грн., в т.ч. за основним платежем - 24 354, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 089, 00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судами попередніх інстанції встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Граньстройінвест» (виконавець) було укладено договори, відповідно до умов яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати послуги з ремонту приміщень.

На виконання умов вказаних договорів в матеріалах справи наявні договори, дефектні акти до договорів, локальний кошторис, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки.

Колегія суддів зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, судами встановлено, що в наданому акті приймання виконаних будівельних робіт, зокрема за листопад 2011 року, не вказано посаду, прізвище, ім'я та по-батькові матеріально-відповідальних осіб, які своїми підписами повинні засвідчувати виконання, здачу та прийняття виконаних робіт, у зв'язку з чим не має можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у операціях оформлених як операції виконання будівельних робіт.

Колегія суддів зазначає, що згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, позивачем не спростовано доводи податкового органу щодо відсутності у контрагента дозволів на здійснення будівельних, ремонтних робіт.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що надані позивачем документи первинного обліку не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення позивачем відображених у таких податкових накладних сум до податкового кредиту та формування витрат є безпідставними.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Стаття 224 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Промислова компанія «Промінь» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013 року у справі № 826/10734/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук