Ухвала суду № 43531461, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

31 березня 2015 року м. Київ В/800/843/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Рецебуринського Ю.Й. - доповідача,

Заїки М.М.,

Іваненко Я.Л.,

Кочана В.М.,

Ліпського Д.В.,

перевіривши заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до Публічного акціонерного товариства «Електро» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м.Терпнополі звернулось до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2015 року у даній справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2015 року заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2015 року залишено без руху.

17 березня 2015 року заявником усунено недоліки вказані в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2015 року.

Відповідно до статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 і 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В заяві Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі вказує на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2013 року (К/9991/36308/11), від 13 лютого 2013 року (К-33273/10), від 4 червня 2013 року (К/9991/2728/11), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних відносинах.

В пункті 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 "Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Проаналізувавши додані до заяви судові рішення Вищого адміністративного суду України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Електро» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі 46513 грн 26 коп заборгованості.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнуто з ПАТ «Електро» на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі 12276 грн 06 коп заборгованості.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2015 року (К/800/257/15), яку просить переглянути заявник, відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Теонополі на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до ПАТ «Електро» про стягнення заборгованості.

Вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги відповідно до вимог пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач виходив з того, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Як вбачається з доданої до заяви копії рішення суду апеляційної інстанції в даній справі, суд виходив з того, що за пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Крім того, відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач без належного розрахунку та зазначення конктретних періодів та осіб, яким було виплачено дані кошти, безпідставно включив наявний борг попередніх періодів.

В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2013 року (К/9991/36308/11), від 13 лютого 2013 року (К-33273/10), від 4 червня 2013 року (К/9991/2728/11), на які, як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права посилається заявник, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій (суду апеляційної інстанціх) про задоволення позову, суд касаційної інстації виходив з того, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2.

Отже, із наведених судових рішень не вбачається ухвалення судом касаційної інстанції різних за змістом судових рішень, тобто, що суд касаційної інстанції у розгляді цих справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, наданими судовими рішеннями не підтверджено неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в м. Тернополі в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до Публічного акціонерного товариства «Електро» про стягнення заборгованості для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.М.Заїка

Я.Л. Іваненко

В.М. Кочан

Д.В. Ліпський