Ухвала суду № 43531451, 16.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Київ К/9991/43627/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2012 р.

у справі №2а-5038/11/1370

за позовом Приватного підприємства «Моє житло»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби

про визнання протиправним дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2012 р., частково задоволено адміністративний позов Приватного підприємства «Моє житло» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби (далі - відповідач). Визнано протиправним та скасовано рішення від 12.04.2011 р. №13381/15-2/28, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України 1,13 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Моє житло» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до поданої декларації з ПДВ за січень 2010, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересня 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, результати якої оформлені актом №826/15-2/33533608 від 11.04.2011 року.

Згідно висновків названого акту, перевіркою було встановлено, що позивачем з порушенням сформовано податковий кредит з ПДВ по періодах з січня 2010 року по лютий 2011 року по операціях з придбання товарів, робіт та послуг на загальну суму 1 061 896 грн., внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість 894 312 грн. Крім того, відповідно до висновків акта перевірки, позивачем допущено порушення ч. 5 ст. 205, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вчинених правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655, 656 ЦК України.

Керуючись абз. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, а також зважаючи на те, що позивач протягом з 01.03.2010 року по 28.02.2010 року подає податкові декларації з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок та має за останні 12 місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн., 12.04.2011 року податковим органом прийнято рішення № 13381/15-2//28 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Порядок та підстави реєстрації і анулювання реєстрації платника ПДВ до 01.01.2011 року регулювались ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. «ґ» п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

З 01.01.2011 року порядок реєстрації та анулювання реєстрації платника ПДВ регулюється ст. 184 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

У той же час, судами попередніх інстанцій у ході розгляду справ було встановлено, що позивачем здійснено поставки та придбання товарів (робіт, послуг) протягом дванадцяти послідовних місяців, які були оподатковані, що підтверджується поданими податковими деклараціями з ПДВ за січень 2010 року - лютий 2011 року, розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, договорами, податковими та видатковими накладними за відповідний період, а також платіжними дорученнями

Отже, посилання відповідача на відсутність у позивача оподаткування поставок у період з 01.03.2010 р. по 28.02.2011 р. як на підставу для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є помилковими, що у свою чергу дало судам попередніх інстанцій вичерпні правові підстави для скасування рішення відповідача № 13381/15-2/28 від 12.04.2011 року про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2012 р. у справі №2а-5038/11/1370 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.