Ухвала суду № 43531398, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/9991/59891/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року

у справі № 2а-1670/11419/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Холдинг»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деко Холдинг» (далі - ТОВ «Деко Холдинг»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002162305 від 14 грудня 2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю товариством реального характеру здійснених господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Деко Холдинг» задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002162305 від 14 грудня 2011 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Деко Холдинг» з питань правильності формування податкового кредиту при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Екобудсервіс-Плюс» за період жовтень - грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 8824/23-6/35439809 від 17 листопада 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002162305 від 14 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31 070,00 грн. (24 856,00 грн. - основний платіж, 6 214,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 1.3 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 6.4 статті 6, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, пункту 7.3, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «Екобудсервіс-Плюс» за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням акту перевірки контрагента ТОВ «Деко Холдинг» № 3758/15-2/35439746 від 29 квітня 2011 року, в якому зазначено про відсутність у ПП «Екобудсервіс-Плюс» необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, а також викладено думку про те, що укладені зазначеною юридичною особою з контрагентами правочини, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем підрядних (демонтажних, будівельних) робіт у ПП «Екобудсервіс-Плюс» підтверджується належним чином складеними актами приймання виконаних будівельних (підрядних) робіт типової форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних (підрядних) робіт типової форми № КБ-3, податковими накладними, платіжними дорученнями, а також доказами подальшого використання придбаних у контрагента робіт у власній господарській діяльності, а саме - їх передачі третім особам у рамках виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, слід погодитись з доводами суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.