Ухвала суду № 43531381, 04.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2015р. м. Київ К/9991/40387/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 по справі №2а/1570/8054/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» (далі - ТОВ «Октан», позивач) до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, яка є правонаступником Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - Ізмаїльська ОДПІ Одеської області ДПС, відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС від 22.06.2011 №0000162350, №0000172350, №0000172350-1.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податкову на додану вартість за господарськими операціями з Приватним підприємством «СИНТЕЗ-ЮГ» (далі - ПП «СИНТЕЗ-ЮГ») та Малим приватним підприємством (далі - МПП «ДЕН-ВІК») з огляду на реальність вчинення спірних господарських операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 14.06.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.09.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема, статей 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 31.03.2011 по 13.04.2011 уповноваженими особами Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Октан» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ПП «СИНТЕЗ-ЮГ» за період з 01.07.2010 по 30.09.2010 та з МПП «ДЕН-ВІК» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, за результатами якої контролюючим органом складено акт №303/23-50/22506013 від 20.04.2011 в якому встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок заниження у ІІІ кварталі 2010 року податку на прибуток підприємств у розмірі 17665,00грн.; вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 454025,00грн., у тому числі за липень 2010 року на 14131,00грн., за січень 2011 року на 439894,00грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки ТОВ «Октан» було подано заперечення.

За результатом розгляду заперечень позивача, уповноваженими особами Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Октан» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ПП «СИНТЕЗ-ЮГ» за період з 01.07.2010 по 30.09.2010 та з МПП «ДЕН-ВІК» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, за результатами якої контролюючим органом складено акт №425/23-50/22506013 від 01.06.2011 в якому встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок заниження у ІІІ кварталі 2010 року податку на прибуток підприємств у розмірі 17665,00грн.; вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок заниження суми податку на додану вартість на 353384,00грн., у тому числі за липень 2010 року на 14131,00грн., за січень 2011 року на 339253,00грн., а також зменшено розмір від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом на суму 100641,00грн.

На підставі висновків викладених у вказаних актах перевірок відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.06.2011 №0000172350, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 356918,00грн., у тому числі 353384,00грн. - основний платіж та 3534,00грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000172350-1, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 100641,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00грн.; №0000162350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 22081,00грн., у тому числі 17665,00грн. - основний платіж та 4416,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Фактично висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями з контрагентами - ПП «СИНТЕЗ-ЮГ» та МПП «ДЕН-ВІК» з огляду на нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладення угод без настання реальних правових наслідків.

Законодавець дозволяє платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, однак при цьому наголошує на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність та товарність спірних господарських операцій позивача з ПП «СИНТЕЗ-ЮГ» та МПП «ДЕН-ВІК» підтверджуються належним чином оформленим первинними документами, зокрема, договором купівлі-продажу нафтопродуктів та додатковою угодою до договору, договором поставки нафтопродуктів, рахунком-фактурою, податковими накладними, видатковими накладними, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

Досліджені судами в процесі розгляду справи первинні документи підтверджують не лише реальність укладених правочинів, а й фактичне виконання умов договорів.

Судами також встановлено, що придбаний товар (нафтопродукти) було використано позивачем у власній господарській діяльності саме з метою отримання прибутку, що підтверджується договорами купівлі-продажу нафтопродуктів (в яких ТОВ «Октан» виступає продавцем нафтопродуктів) податковими накладними та товаротранспортними накладними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентами.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отже, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому висновок судів попередніх інстанцій щодо правильного формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат відповідного періоду за результатом проведення господарських операцій із контрагентами з дотриманням вимог податкового законодавства є правильним.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій щодо неправомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 по справі №2а/1570/8054/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв