Ухвала суду № 43531322, 25.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2015р. м. Київ К/9991/75898/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Островича С.Е., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2011 року

у справі № 2а-1670/3534/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВладОл»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВладОл» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 березня 2011 року № 0000861502/0/646.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 16 березня 2011 року № 0000861502/0/646. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВладОл» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ВладОл», посилаючись на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області провела камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ВладОл» за грудень 2010 року, за результатами якої був складений акт № 914/15-322/32946173 від 28 лютого 2011 року.

За висновками акта перевірки, ТОВ «ВладОл» були порушені вимоги пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума податку на додану вартість, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмір 47566,67 грн., а саме за грудень 2010 року на суму 47566,67 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит грудня 2010 року по господарських операціях з ПП «Нафта-капітал», оскільки: згідно акту обстежень від 17 січня 2011 року № 18 вказане підприємство за місцезнаходженням не знаходиться, у зв'язку з чим 20 січня 2011 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість; у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

16 березня 2011 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000861502/0/646, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу 1 підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшено ТОВ «ВладОл» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 59458,34 грн., у тому числі: 47566,67 грн. - за основним платежем, 11891,67 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту грудня 2010 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних у ПП «Нафта-капітал» товарів (послуг), оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість та, з урахуванням того, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість контрагента було прийнято 25 січня 2011 року, тобто після виконання сторонами господарських зобов'язань один перед одним.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення сплачених ним у складі вартості придбаних товарів сум податку до складу податкового кредиту із фактичною поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, реальність господарських операцій з надання послуг (демонтаж) позивачу ПП «Нафта-капітал» на підставі договору поставки від 01 грудня 2010 року № 01/12-1 послуг та оплата їх вартості (у тому числі податку на додану вартість) підтверджується: видатковими накладними, податковими накладними, рахунками, актами виконаних робіт, банківськими виписками (арк. справи 11-13, 83-100), з урахуванням того, що демонтований і придбаний у ПП «Нафта-капітал» товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності, а саме, був реалізований ТОВ «Олександрійська ливарна компанія» та ТОВ ВКФ «Бізнес-Модуль», що підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, рахунками (арк. справи 105-134, 139-155). Транспортування придбаного товару було здійснено власним транспортом позивача та на умовах договору про здійснення вантажного перевезення від 20 грудня 2010 року, укладеного з СПД-ФО ОСОБА_1 (арк. справи 181)

Також, матеріали справи містять витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з якого вбачається, що запис про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням був внесений до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 20 січня 2011 року, тобто після виконання сторонами господарських зобов'язань один перед одним (арк. справ 55-56).

При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили як безпідставні посилання податкового органу на акт від 19 січня 2011 року № 8 «Про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року», яким встановлено порушення ПП «Нафта-капітал» підпунктів 1.6, 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7564487,00 грн., оскільки зі зворотного боку картки обліку ПП «Нафта-капітал» вбачається відсутність змін в обліку суми податкового зобов'язання на зазначену суму, податкове зобов'язання на цю суму не зменшено.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2011 року у підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ С.Е. Острович

______ Т.М. Шипуліна