Ухвала суду № 43531265, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/9991/82091/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року

у справі № 2а/1770/2112/2012

за позовом Державного підприємства «Радивилівський комбінат хлібопродуктів»

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, позов Державного підприємства «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» (далі - ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів»; позивач) до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Дубенська ОДПІ Рівненської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000012350 від 08 лютого 2012 року та № 0000022350 від 08 лютого 2012 року. Присуджено на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 146,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Дубенська ОДПІ Рівненської області ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з Приватним підприємством «Неомаркет» за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, за результатами якої складено акт № 22/23/00955791 від 25 січня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022350 від 08 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 179 448,00 грн. (160 281,00 грн. - основний платіж, 19 167,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000012350 від 08 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 156 042,00 грн. (139 375,00 грн. - основний платіж, 16 667,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення № 0000022350 від 08 лютого 2012 року скасовано в частині збільшення ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 19 167,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а податкове повідомлення-рішення № 0000012350 від 08 лютого 2012 року - в частині збільшення ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 332,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), статей 1, 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні висівок пшеничних у ПП «Неомаркет» за нікчемним правочином.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на ненадання позивачем на перевірку первинних документів, що підтверджують факт приймання, зберігання та переміщення придбаних товарно-матеріальних цінностей, а також відсутність у ПП «Неомаркет» необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем висівок пшеничних у ПП «Неомаркет» підтверджується належним чином складеними видатковими та податковими накладними, звітами про рух товарно-матеріальних цінностей, довідками, розпорядженнями, дозволами на відвантаження та переоформлення пшеничних висівок, платіжними дорученнями, а також доказами подальшого використання придбаного в контрагента товару у власній господарській діяльності, а саме - його реалізації третім особам.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання деяких з представлених документів (зокрема, тих, що підтверджують факт приймання, зберігання та переміщення товарно-матеріальних цінностей) на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.