Ухвала суду № 43531080, 19.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 року м. Київ К/800/19072/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про захист порушеного конституційного права,, -

в с т а н о в и л а:

В вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про захист порушеного права, яке визначене ст.ст. 36, 57 Конституції України шляхом заборони примушування брати участь у діяльності неприбуткової організації Пенсійний фонд та скасуванням вимоги № Ф-2108 від 09 серпня 2013 року щодо сплати внесків.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач - ОСОБА_4 є фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, а отже вона згідно з наведеними вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язана сплачувати єдиний внесок.

Відповідачем було сформовано та надіслано на адресу позивача вимоги про сплату боргу № Ф-2108 від 09 серпня 2013 року на суму 10970,78 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач в межах спірних відносин діяв правомірно та обґрунтовано.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 1 Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Відповідно п.1 ч.2 ст.6 Закону 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок

Частиною 11 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

У встановлений законом строк ОСОБА_4 суми недоїмки не сплатила, для узгодження суми недоїмки не зверталась.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки позивач з 01 січня 2011 року є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внески до Пенсійного фонду не сплачувала, вимога відповідача № Ф-2108 від 09 серпня 2013 року є правомірною.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)