Ухвала суду № 43530957, 10.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2015 р. м. Київ К/800/17660/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року відділення Фонду пред'явило в суді позов, в якому просило стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) адміністративно-господарські санкції за незабезпечення одного робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда у 2012 році в розмірі 12 714,62 гривень, а також пені в розмірі 2,54 гривні за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 875-XІI) ФОП ОСОБА_4 не створила робочі місця для інвалідів та не забезпечила їх працевлаштування.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року відділенню Фонду в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову про задоволення позовних вимог. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь відділення Фонду заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12 714,62 гривень пені в розмірі 2,54 гривні.

В обґрунтування касаційної скарги ФОП ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятого ним рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу відділення Фонду просить залишити рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ФОП ОСОБА_4 вжиті усі, передбачені чинним законодавством, заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, а тому штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону № 875-XІI, до неї застосовуватися не можуть.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, дійшов протилежного висновку, і послався на те, що, нерегулярне інформування відповідачем центру зайнятості про наявність у нього вакансій для працевлаштування інвалідів свідчить про бездіяльність та невжиття заходів спрямованих на виконання нормативу, встановленого статтею 19 Закону № 875-XІI, а тому має нести відповідальність за допущене у сфері господарювання правопорушення.

Проте зазначені висновки судів є передчасними.

Згідно зі статтею 19 Закону № 875-XІI для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 цього ж Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 181 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших, передбачених законодавством, документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що згідно зі звітом за формою № 10-ПІ за 2012 рік, поданим ФОП ОСОБА_4 відділенню Фонду, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в зазначений період склала 26 осіб. Відповідно, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених за вимогами статті 19 Закону № 875-XІI, складає 1 особу. Звіти ж про наявність вакансій, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, за формою № 3-ПН подавалися ФОП ОСОБА_4 до Криворізького міського центру зайнятості у 2012 році не щомісяця, як того вимагає стаття 20 Закону України "Про зайнятість населення", а лише сім разів на рік: 3 лютого, 1 березня, 2 липня, 12 жовтня, 7 листопада та 12 грудня.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про вжиття ФОП ОСОБА_4 вичерпних заходів щодо недопущення правопорушення, яке є підставою для застосування до нього штрафних санкцій, визначених статтею 20 Закону № 875-XІI, однак, лише в лютому, березні, липні, жовтні, листопаді та грудні 2012 року.

Водночас, за період з квітня по червень та в серпні 2012 року суди не встановили ні факту подання ФОП ОСОБА_4 до Криворізького міського центру зайнятості звітів за формою №3-ПН щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів за вказаний період, ні факту виконання нею в цей період нормативу із створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у повному обсязі.

З огляду на наведене, суди неповно з'ясували обставини справи в частині періоду з квітня по червень та в серпні 2012 року, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати усі ухвалені у справі рішення в повному обсязі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки позовні вимоги стосуються річного періоду, який не підлягає поділу.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною другою статті 227 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати справжні права та обов'язки сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Швець

В.В.Малинін

О.Ф.Ситников