Ухвала суду № 43530908, 16.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Київ К/9991/24948/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 р.

у справі №2-а-2799/10/1070

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 р., адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.10.2009 р. №0030862320/2, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати на проведення судової експертизи у сумі 14728,80 грн. та 3,40 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати у частині задоволення позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Позивач надіслав на адресу суду письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року, про що складено акт від 28.05.2009 року № 260/23-2/20572069.

Перевіркою встановлені порушення п.4.1 ст. 4, пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7, п.8.1.2 п. 8.1, пп.8.2.2. п.8.2, п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2009 року № 0030862320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на суму 51 500 540,30 грн. (у тому числі 29 688 196,00 грн. основного платежу та 21 812 344,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Не погоджуючись з даним повідомленням-рішенням, позивач подав 22.06.2009 року скаргу до Бориспільської ОДПІ Київської області.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 14.08.2009 року № 7838 /10 відповідач скасував зазначене податкове повідомлення-рішення у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 91 634,50 грн., в іншій частині рішення залишив без змін, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2009 року №0030862320/1.

Утім, позивачем 27.08.2009 року подано до ДПА в Київській області повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0030862320/0 від 11.06.2009 року, № 0030862320/1 від 14.08.2009 року, за результатом розгляду якої рішенням від 26.10.2009 року скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.08.2009 року № 0030862320/1 у частині зобов'язання сплатити податок на прибуток у розмірі 29 458 379,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21 605 801,30 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідачем, враховуючи рішення ДПА України в Київській області, прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2009 року № 0030862320/2, яким визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 344 725,50 грн. (у тому числі 229 817,00 грн. основного платежу та 114 908,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

При подальшому оскарженні вказаного рішення, скарги позивача були залишені без задоволення, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2010 року №0030862320/3, аналогічне попередньому за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп.8.1.2 п.8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, п.8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто заниження податку на прибуток у сумі 229 817,00 грн. яке обґрунтовується завищенням амортизаційних відрахувань за період перевірки всього на 919 270,00 грн. внаслідок врахування вартості телефонних станцій (АТС) та серверів (складових комп'ютерних мереж) до складу 4 групи основних фондів та нарахування амортизації за ставкою 15 %. На думку податкового органу, зазначені об'єкти основних фондів підлягають врахуванню по 1 групі основних фондів з відповідним нарахуванням амортизації.

Так, судовими інстанціями встановлено, що позивачем до 01.01.2003 року було придбано 2 телефонні станції та 5 серверів, які були віднесені до 2 групи основних засобів, з 01.01.2003 року позивачем придбано 1 міні АТС та 16 серверів, вартість яких віднесено до 2 та четвертої групи основних фондів відповідно.

Відповідач вважає, що витрати на створення локальної комп'ютерної мережі та серверів, як складових частин мережі є витратами на створення передавальних пристроїв, а тому в податковому обліку мають амортизуватися за нормами для 1 групи основних фондів.

Так, відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, що була чинною на момент придбання позивачем телефонних станцій та серверів), під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації, відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону, підлягають зокрема витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону, Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

За змістом пп. 8.2.2 п. 8.2 названої статті, основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Згідно з пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 1,25 відсотка; група 2 - 6,25 відсотка; група 3 - 3,75 відсотка; група 4 - 15 відсотків.

Під час проведення перевірки позивача податковий орган, виходив з того, що телефонні станції (АТС) та сервери відносяться до основних фондів 1 групи, розцінивши їх як передавальні пристрої, що стало підставою для висновку про завищення амортизаційних відрахувань.

Водночас, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дає визначення поняттю «передавальні пристрої», у той же час, за визначенням статті 2 Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

Отже, враховуючи те, що телефонні станції (АТС) та сервери є структурними складовими локальних систем підприємства як то: телефонної та комп'ютерної та за своїми характеристиками не є окремими спорудами, суди попередніх інстанцій цілком аргументовано визначились із помилковістю позиції податкового органу стосовно необхідності віднесення таких основних фондів до 1 групи.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 р. у справі №2-а-2799/10/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.