Ухвала суду № 43530823, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Київ К/800/65481/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, треті особи: закрите акціонерне товариство "Техноресурс", відкрите акціонерне товариство "Укрнафта", про визнання протиправним накладення арешту на майно, зобов'язання зняти арешт із заставленого майна,

в с т а н о в и в :

У серпні 2014 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року позов задоволено частково.

Скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 27 травня 2014 року ВП №41267581 про накладення арешту на майно боржника і оголошення заборони на його відчуження. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано і відмовлено в задоволенні позову повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що господарським судом міста Києва видано наказ №42/559 від 25 березня 2010 року про стягнення з закритого акціонерного товариства "Техноресурс" на користь відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" боргу в розмірі 632 229,62 грн.

Старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Городньою Г.Ю. 27 травня 2014 року на виконання в межах виконавчого провадження ВП №41267581 винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення - 632 229,62 грн.

Згідно акту від 18 серпня 2014 року проведено опис майна, що належить товариству, а саме: автомобіль VOLKSWAGEN, модель CARAVELLE 2.0, рік випуску 2011, колір чорний, державний номерний знак АА5254КХ.

На думку позивача, вказана постанова та вчинення опису майна є незаконним та такими, що порушують його права і інтереси, оскільки відповідно договору застави від 19 березня 2012 року майно перебуває у заставі товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ».

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст.57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Статтею 54 Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частиною 3 вказаної статті Закону передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказ господарського суду м. Києва №42/559 від 25 березня 2010 року, під час примусового виконання якого накладено арешт на майно закритого акціонерного товариства "Техноресурс", виданий на підставі рішення господарського суду м. Києва від 1 грудня 2009 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 березня 2010 року. При цьому право застави у позивача на майно боржника виникло лише 19 березня 2012 року.

Аналізуючи зміст вказаних положень Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено перелік підстав для накладення арешту на заставлене майно і не встановлено обмежень щодо його накладення, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який, врахувавши, що підстави для скасування постанови від 27.05.2014 року відсутні, оскільки відповідач при її винесенні діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження», прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зроблених цим судом висновків не спростовують.

Керуючись статями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

М.М. Олексієнко

І.В. Штульман