Ухвала суду № 43529683, 26.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 р. Справа № 876/11457/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Сапіги В. П.;

за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;

представника позивача - Грудлевського В. М.;

представника відповідача - Холявки І. Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2013 року Львівський окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву публічного акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС України від 25 червня 2013 року № 0000162200.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що долучені до матеріалів справи документи повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (Жидачівське відділення) № 0000162200 від 25 червня 2013 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що аргументи, якими відповідач доводить нікчемність правочину, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47938,60 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження в справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.

На підставі ст. 55 КАС України судом апеляційної інстанції проведено заміну відповідача - Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської області ДПС України замінено на Миколаївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 07 червня 2012 року Миколаївською МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» з питань дотримання податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентом ФОП ОСОБА_3 за період з 01 вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року, за наслідками якої складено акт № 353/22-00/22351935 від 07 червня 2013 року.

У висновках акта перевірки від 07 червня 2013 року відповідач зазначив про порушення ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» ст. ст. 3, 207, 208 Господарського кодексу України, ст. 203, п.1 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 664 Цивільного кодексу України та п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість до сплати до бюджету на загальну суму 32025,40 грн., в тому числі: за вересень 2012 року в сумі 15334,20 грн., листопад 2012 року в сумі 16691,20 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за жовтень 2012 року в сумі 15913,20 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162200 від 25 червня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 47938,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 23969,00 грн., всього на суму 71907,00 грн.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента.

ФОП ОСОБА_3 (Продавець) та ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» (Покупець) уклали договір на поставку товару від 15 серпня 2012 року № 76, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором поставити, а Покупець прийняти і оплатити макулатуру згідно ДСТУ 3500-2009 «Макулатура паперова й картонна» (далі - ДСТУ 3500-2009).

На виконання умов даного договору Постачальник передав у власність Покупцю макулатуру, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними: № 288 від 03 вересня 2012 року на суму 5722,80 грн., в т.ч. ПДВ 953,80 грн.; № 289 від 04 вересня 2012 року на суму 5745,60 грн., в т.ч. ПДВ 957,60 грн.; № 290 від 05 вересня 2012 року на суму 8800,80 грн., в т.ч. ПДВ 1466,80 грн.; № 291 від 06 вересня 2012 року на суму 16831,80 грн., в т.ч. ПДВ 2805,30 грн.; № 292 від 07 вересня 2012 року на суму 14373,60 грн., в т.ч. ПДВ 2395,60 грн., № 293 від 11 вересня 2012 року на суму 6327,00 грн., в т.ч. ПДВ 1054,50 грн.; № 294 від 12 вересня 2012 року на суму 6717,60 грн., в т.ч. ПДВ 1119,60 грн.; № 295 від 18 вересня 2012 року на суму 7732,80 грн., в т.ч. ПДВ 1288,80 грн.; № 296 від 19 вересня 2012 року на суму 4244,40 грн., в т.ч. ПДВ 707,40 грн.; № 297 від 20 вересня 2012 року на суму 5886,00 грн., в т.ч. ПДВ 981,00 грн., № 298 від 26 вересня 2012 року на суму 5788,80 грн., в т.ч. ПДВ 964,80 грн.; № 299 від 27 вересня 2012 року на суму 3834,00 грн., в т.ч. ПДВ 639,00 грн.; № 300 від 01 жовтня 2012 року на суму 8240,40 грн., в т.ч. ПДВ 1373,40 грн.; № 301 від 02 жовтня 2012 року на суму 5086,80 грн., в т.ч. ПДВ 847,80 грн.; № 302 від 03 жовтня 2012 року на суму 6199,20 грн., в т.ч. ПДВ 1033,20 грн., № 303 від 05 жовтня 2012 року на суму 5289,60 грн., в т.ч. ПДВ 881,60 грн.; №304 від 08 жовтня 2012 року на суму 5367,60 грн., в т.ч. ПДВ 894,60 грн.; № 305 від 09 жовтня 2012 року на суму 6004,80 грн., в т.ч. ПДВ 1000,80 грн.; №306 від 11 жовтня 2012 року на суму 10108,80 грн., в т.ч. ПДВ 1684,80 грн.; № 307 від 12 жовтня 2012 року на суму 23575,20 грн., в т.ч. ПДВ 3929,20 грн., № 321 від 17 жовтня 2012 року на суму 4449,60 грн., в т.ч. ПДВ 741,60 грн.; № 322 від 24 жовтня 2012 року на суму 11350,80 грн., в т.ч. ПДВ 1891,80 грн.; № 342 від 25 жовтня 2012 року на суму 5756,40 грн., в т.ч. ПДВ 959,40 грн.; № 343 від 30 жовтня 2012 року на суму 4050,00 грн., в т.ч. ПДВ 675,00 грн.; № 405 від 01 листопада 2012 року на суму 11491,20 грн., в т.ч. ПДВ 1915,20 грн., № 406 від 02 листопада 2012 року на суму 5616,00 грн., в т.ч. ПДВ 936,00 грн.; № 407 від 05 листопада 2012 року на суму 2149,20 грн., в т.ч. ПДВ 358,20 грн.; № 408 від 07 листопада 2012 року на суму 13878,00 грн., в т.ч. ПДВ 2313,00 грн.; № 409 від 09 листопада 2012 року на суму 6102,00 грн., в т.ч. ПДВ 1017,00 грн.; № 410 від 12 листопада 2012 року на суму 11468,40 грн., в т.ч. ПДВ 1911,40 грн., № 411 від 13 листопада 2012 року на суму 10476,00 грн., в т.ч. ПДВ 1746,00 грн.; № 412 від 15 листопада 2012 року на суму 5572,80 грн., в т.ч. ПДВ 928,80 грн.; № 413 від 16 листопада 2012 року на суму 5443,20 грн., в т.ч. ПДВ 907,20 грн.; № 414 від 19 листопада 2012 року на суму 7732,80 грн., в т.ч. ПДВ 1288,80 грн.; № 415 від 20 листопада 2012 року на суму 3628,80 грн., в т.ч. ПДВ 604,80 грн., № 416 від 22 листопада 2012 року на суму 5562,00 грн., в т.ч. ПДВ 927,00 грн.; № 417 від 23 листопада 2012 року на суму 5940,00 грн., в т.ч. ПДВ 990,00 грн.; № 418 від 28 листопада 2012 року на суму 5086,80 грн., в т.ч. ПДВ 847,80 грн.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати товарів, позивач долучив платіжні доручення № 3092 від 13 вересня 2012 року, № 3116 від 17 вересня 2012 року, № 3177 від 20 вересня 2012 року, № 3235 від 24 вересня 2012 року, № 3305 від 27 вересня 2012 року, № 3382 від 04 жовтня 2012 року, № 3426 від 08 жовтня 2012 року, № 3493 від 11 жовтня 2012 року, № 3514 від 15 жовтня 2012 року, № 3579 від 18 жовтня 2012 року, № 3632 від 22 жовтня 2012 року, № 3723 від 29 жовтня 2012 року, № 3827 від 05 листопада 2012 року, № 3913 від 12 листопада 2012 року, № 3973 від 15 листопада 2012 року, № 4030 від 19 листопада 2012 року, № 4076 від 22 листопада 2012 року, № 4122 від 26 листопада 2012 року, № 4180 від 29 листопада 2012 року.

Факт поставки макулатури також підтверджується журналом приймання макулатури (період з 01 березня 2012 року по 25 березня 2013 року) та з журналом реєстрації заїзду-виїзду транспортних засобів на територію та з території підприємства (періоди з 30 серпня 2012 року по 22 жовтня 2012 року та з 22 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року); товарно-транспортними накладними № б/н від 31.08.2012 року, № 116253 від 04.09.2012 року, № 116261 від 05.09.2012 року, № 116259 від 05.09.2012 року, № 116255 від 06.09.2012 року, № 116260 від 06.09.2012 року, № 116256 від 06.09.2012 року, № 116268 від 07.09.2012 року, № 116267 від 07.09.2012 року, № 116266 від 07.09.2012 року, № 116265 від 11.09.2012 року, № 116266 від 11.09.2012 року, № 116313 від 18.09.2012 року, № 116310 від 17.09.2012 року, № 116316 від 19.09.2012 року, № 116312 від 20.09.2012 року, № 116418 від 26.09.2012 року, № 116417 від 27.09.2012 року, № 116419 від 01.10.2012 року, № б/н від 02.10.2012 року, № б/н від 02.10.2012 року, № б/н від 05.10.2012 року, № б/н від 08.10.2012 року, № б/н від 08.10.2012 року, № б/н від 08.10.2012 року, № 116417 від 11.10.2012 року, № б/н від 11.10.2012 року, № б/н від 12.10.2012 року, № б/н від 17.10.2012 року, № б/н від 24.10.2012 року, № б/н від 24.10.2012 року, № б/н від 25.10.2012 року, № б/н від 29.10.2012 року, № б/н від 01.11.2012 року, № б/н від 01.11.2012 року, № б/н від 02.11.2012 року, № б/н від 05.11.2012 року, № б/н від 07.11.2012 року, № б/н від 07.11.2012 року, № б/н від 07.11.2012 року, № б/н від 09.11.2012 року, № б/н від 12.11.2012 року, № б/н від 12.11.2012 року, № б/н від 13.11.2012 року, № б/н від 13.11.2012 року, № 116311 від 15.11.2012 року, № б/н від 16.11.2012 року, № б/н від 19.11.2012 року, № 465076 від 20.11.2012 року, № 405079 від 22.11.2012 року, № 465077 від 23.11.2012 року, № б/н від 28.11.2012 року; прихідними ордерами № 1456 від 03 вересня 2012 року, № 1461 від 04 вересня 2012 року, № 1462 від 05 вересня 2012 року, № 1468 від 05 вересня 2012 року, № 1479 від 06 вересня 2012 року, № 1478 від 06 вересня 2012 року, № 1477 від 06 вересня 2012 року, № 1496 від 07 вересня 2012 року, № 1492 від 07 вересня 2012 року, № 1487 від 07 вересня 2012 року, № 1506 від 11 вересня 2012 року, № 1518 від 12 вересня 2012 року, № 1553 від 18 вересня 2012 року, № 1554 від 18 вересня 2012 року, № 1570 від 19 вересня 2012 року, № 1574 від 20 вересня 2012 року, № 1606 від 26 вересня 2012 року, № 1612 від 27 вересня 2012 року, № 1633 від 01 жовтня 2012 року, № 1638 від 02 жовтня 2012 року, № 1648 від 03 жовтня 2012 року, № 1657 від 05 жовтня 2012 року, № 1672 від 08 жовтня 2012 року, № 1669 від 08 жовтня 2012 року, № 1675 від 09 жовтня 2012 року, № 1686 від 11 жовтня 2012 року, № 1688 від 11 жовтня 2012 року, № 1699 від 12 жовтня 2012 року, № 1721 від 17 жовтня 2012 року, № 1755 від 24 жовтня 2012 року, № 1747 від 24 жовтня 2012 року, № 1756 від 25 жовтня 2012 року, № 1775 від 30 жовтня 2012 року, № 1792 від 01 листопада 2012 року, № 1791 від 01 листопада 2012 року, № 1800 від 02 листопада 2012 року, № 1808 від 05 листопада 2012 року, № 1823 від 07 листопада 2012 року, № 1824 від 07 листопада 2012 року, № 1822 від 07 листопада 2012 року, № 1837 від 09 листопада 2012 року, № 1851 від 12 листопада 2012 року, № 1852 від 12 листопада 2012 року, № 1909 від 13 листопада 2012 року, № 1962 від 13 листопада 2012 року, № 1980 від 15 листопада 2012 року, № 1984 від 16 листопада 2012 року, № 1996 від 19 листопада 2012 року, № 2003 від 20 листопада 2012 року, № 2018 від 22 листопада 2012 року, № 2034 від 23 листопада 2012 року, № 2058 від 28 листопада 2012 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

По факту постачання макулатури ФОП ОСОБА_3 виписав ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» податкові накладні, на підставі яких позивач відніс до складу податкового кредиту за вересень - листопад 2012 року 47938,60 грн. Факт реального постачання макулатури підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт постачання макулатури, також належно оформлені. Зауважень щодо оформлення первинних документів відповідач не зазначив. Отже, реальність господарських операцій ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» по придбанню макулатури підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС України від 25 червня 2013 року № 0000162200 - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року в справі № 813/5143/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

В. П. Сапіга

Ухвалу складено в повному обсязі 31 березня 2015 року.