Ухвала суду № 43529395, 07.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1371/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Кучкарової Я.Д., представника позивача Рагуліної О.В., представника відповідача Галики О.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Управління промислових підприємств" державної адміністрації залізничного транспорту до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2015 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «ТОРГ-Інвест», ТОВ «Завод УКРРЕММАШ», ПОГ «СОЛОМІЯ «ЛООВГО УСІ» та ТОВ «Фібіліте» їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень-вересень 2014 року, за результатом якої складено акт від 25.12.2015 №6951/26-58-22-01-18/24249750 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 148 709,5 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000012201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 223 065 грн. (за основним платежем 2 148 710 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 074 355 грн).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно з матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «ТОРГ-Інвест» було укладено наступні договори купівлі-продажу: від 04.07.2014 №ЦУПП-04/0018/14, від 28.07.2014 №ЦУПП-04/0034/14, від 04.07.2014 №ЦУПП-04/0011/14, від 26.08.2014 №ЦУПП-03/0016/14, від 11.07.2014 №ЦУПП-03/0015/14, копії яких долучено до матеріалів справи.

Окрім того, між позивачем та ПОГ «СОЛОМІЯ ЛООГВО» було укладено наступні договори купівлі-продажу: від 04.07.2014 №ЦУПП-04/0009/14, від 28.07.2014 №ЦУПП-04/0033/14, від 28.07.2014 №ЦУПП-04/0027/14, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, між позивачем та ТОВ «Завод УКРРЕММАШ» укладено договори купівлі-продажу: від 26.08.2014 №ЦУПП-03/0014/14, від 19.03.2014 №ЦУПП-03/0001/14, від 17.07.2014 №ЦУПП-03/0008/14, від 31.03.2014 №ЦУПП-03/0002/14, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також судом встановлено, що ТОВ «Фабіліте» поставлено позивачу товару на загальну суму 39957,9 грн. згідно видаткових накладних від 29.08.2014 №рн0000022, №рн0000015, від 23.07.2014 №РН0000012, №РН0000011, №РН0000010, копії яких долучено до матеріалів справи.

За результатами виконання договорів, сторонами складено видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, специфікації, акти приймання-передачі. Копії даних документів долучено долучено до матеріалів справи.

Факт оплати позивачем ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що придбаний відповідно до умов спірних договорів товар було поставлено на відокремлений структурний підрозділ Новомосковський шпалопросочувальний завод та, в подальшому, використано для потреб залізниці.

На підтвердження факту використання придбаного відповідно до спірних договорів товару позивачем надано суду копії: журналу-ордеру, рахунку №63101, вимог на масло для просочування деревини, актів приймання ТМЦ, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) ТМЦ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що зобов'язання за договором між позивачем та вказаними контрагентами виконувались сторонами в повному обсязі.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридичні особи контрагентів позивача не були припинені.

Разом з тим, податковий орган в якості обґрунтування підстав для скасування постанови посилається на те, що у TOB «ТОРГ-Інвест», TOB «Завод Укрреммаш», ПОГ «СОЛОМІЯ ЛООВГО» УСІ та TOB «Фабіліте» відсутні транспортні засоби, і тому приходить до висновку, що наведений факт свідчить про відсутність перевезення вантажів.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до умов Договорів поставок між позивачем та вказаними контрагентами поставки товарів здійснювались автотранспортом (або залізничним транспортом загального користування) на умовах СРТ відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» (редакція 2010р., редакція 2000р.). Відповідно до прийнятих Міжнародною торговою палатою «ІНКОТЕРМС» Правил використання внутрішніх та міжнародних торговельних термінів «ІНКОТЕРМС» 2010, введені в дію з 01.01.2011 р.,

Умова поставки СРТ, ст.Б Обов'язки покупця, п. Б.З.Договори перевезення та страхування:

А) Договір перевезення.

Немає зобов'язань.

Б) Договір страхування.

Немає зобов'язань.

Відповідно до «ІНКОТЕРМС» Офіційні правила тлумачення торговельних термінів міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), Видання МТП №560, Введені в дію з 01.01.2000 р., Умова поставки СРТ, ст.Б Обов'язки покупця, п.Б.З.Договори перевезення та страхування:

А) Договір перевезення.

Немає зобов'язань.

Б) Договір страхування.

Немає зобов'язань.

Таким чином,

Тобто, відповідно до умов спірних договорів поставка товарів здійснюється на умовах СРТ відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2010), за якими до обов'язків покупця не відноситься оформлення договору перевезення та договору страхування.

Окрім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у контрагентів зареєстрованого автомобільного транспорту на думку суду не є доказом безтоварності спірних договорів.

Окрім того, відповідач, в апеляційній скарзі посилається на те, що підписи, виконані заступником начальника ДП «УПП УЗ» ОСОБА_4 на актах приймання-передачі, видаткових накладних, різняться, а тому первинні документи, які були складені під час здійснення господарських операцій складені з порушенням вимог законодавства.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає таке по посилання необґрунтованим, оскільки належного доказу на підтвердження несправжнього підпису, зокрема, - висновок відповідної експертизи, не надав.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що належними та допустимими доказами підтверджується правомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ТОРГ-Інвест», ПОГ «СОЛОМІЯ ЛООГВО», ТОВ «Завод УКРРЕММАШ», ТОВ «Фабіліте» податкових накладних, а отже податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000012201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2015 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 09.04.2015 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.