Ухвала суду № 43529201, 19.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2015 рокусправа № 804/13678/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (дов.від 20.01.20154 року)

відповідача: - Лашкун А.І. (дов.від 06.12.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 р. у справі № 804/13678/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

"16" жовтня 2013 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просила

- визнати протиправними дії відповідача, що виразилась у складанні акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 16.07.2013 року № 29/04-67-17-03/НОМЕР_2 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 року»;

визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 04.09.2013 року № 0004411702, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування на загальну суму 82 775,96 грн., в т. ч. за основним платежем на суму 66 220,77 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 16 555,19 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем процедури проведення перевірки та складання акту перевірки з порушеннями. Крім того, позивач вказує на помилковість та протиправність висновків податкового органу щодо порушення податкового законодавства ФОП ОСОБА_2

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, що виразились у складанні акту від 16.07.2013 року №29/14-67-17-03/НОМЕР_2.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 р. у справі № 804/13678/13-а адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням порушення відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення перевірки та наявністю помилок під час складання акту, що потягло за собою помилковий висновок про наявність порушень податкового законодавства позивачем. Судом зазначено, що отримана позивачем сума передплати за товари включена до валового доходу, до валових витрат не віднесена, а відповідно висновок податкового органу про завищення суми витрат є помилковим.

Не погодившись з постановою суду, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 р. у справі № 804/13678/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. доводи апеляційної скарги по суті є повторенням висновків акту перевірки ФОП ОСОБА_2 Скаржник наполягає на наявності порушень податкового законодавства.

Представниками сторін під час апеляційного розгляду справи надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, проведено документальну планову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16.07.2013 року № 29/04-67-17-03/НОМЕР_2, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме: порушення п. 177.4 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 66 220,77 грн.

Висновки податкового органу щодо заниження податку обґрунтовані тим, що позивачем неправомірно завищено суму загального оподаткованого доходу шляхом віднесення до складу валових витрат витрати, які безпосередньо не пов'язані з отриманням доходів.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 року № 0004411702, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування на загальну суму 82 775,96 грн., в т. ч. за основним платежем на суму 66 220,77 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 16 555,19 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу, вважаючи прийняте рішення необґрунтованим та протиправним, позивач звернулась до суду.

Дослідивши обставини по справ, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Так з акту перевірки вбачається, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_2 отримано дохід у сумі 1 709 284,78 грн., з яких 651 193,08 грн. у 2011 році та 1 058 091,70 грн. у 2012 році.

До складу загально оподаткованого доходу за 2011рік позивачем віднесено суми передплат, отриманих від покупців в розмірі 53 839,17 грн. У 2012 році до складу загального оподатковуваного доходу позивачем віднесено суми передплат у розмірі 352 805,65 грн.

Такі дії, на думку відповідача суперечать положенням чинного податкового законодавства, а отже сума оподаткованого доходу від фактично реалізованих товарів за даними перевірки складає: за 2011 рік - 597 353,91 грн. (651 193,08 - 53 839,17 грн.); за 2012 рік 705 286,03 грн. (1 058 091,70 грн. - 352 805,68 грн.).

Сума чистого доходу, задекларовано позивачем складає: у 2011 році - 17 107,29 грн.; у 2012 році - 37 155,38 грн.

За висновками податкового органу, викладених в акті перевірки, в порушення п.177.4 статті 177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_2 до складу витрат віднесено суму витрат, які не пов'язані з отримання доходів, на суму 404 481,88 грн., а саме:

за 2011 рік - 51 676,20 грн. (631 922,82 грн. +17 107,29 грн. - 597 353,91 грн.),

за 2012 рік - 352 805,68 грн. (1 020 936,32 грн. + 37 155,38 грн. - 705 286,03 грн.).

На підставі викладеного податковим органом здійснено висновок, що оскільки за отриманими передплатами не реалізовано продукцію, не надано послуг, то такі суми передплат не повинні включатись до валового доходу, а отже ФОП ОСОБА_2 протиправно завищено витрати.

Колегія суддів вважає необґрунтованим такий висновок податкового органу з наступних підстав.

Згідно з п.14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Як встановлено п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п.177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.137.1 статті 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

З наведеного вбачається, що дохід визначається на момент фактичного здійснення господарської операції шляхом відрахування із сум виручки сум документально підтверджених витрат.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про протиправність віднесення до складу загального оподаткованого доходу сум передплати, оскільки відсутні відповідні витрати.

Проте, отримана позивачем сума передплати за товари включена ФОП ОСОБА_2 до складу валового доходу і до валових витрат не віднесена, тому висновок податкового органу щодо завищення суми витрат вбачається необґрунтованим.

Акт перевірки не містить будь-якого обґрунтування щодо визначеного порушення, ані зазначення витрат, які не підтверджені документально, ані вказівки на порушення порядку ведення податкового обліку доходів та витрат, в частині обліку витрат, що підтверджувало б наявність зазначених в акті порушень.

Тобто, відповідачем при складанні акту, в якому встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, відносяться документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно до розідму ІІІ Податкового кодексу України, проте не встановив що саме є порушенням: відсутність документального підтвердження чи відсутність таких витрат у відповідному розділі Податкового кодексу України. Таким чином, відповідач не зазначив в акті перевірки будь яких ознак даних витрат, та не надав їх розрахунку, а отже спростувати чи підтвердити правомірність заявленої суми втрат не вбачається можливим.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки податковим органом не доведено наявності порушення вимог податкового законодавства в діях позивача.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що математичні маніпуляції з показниками податкової звітності, які скаржник наводить в апеляційній скарзі в якості підтвердження виявленого перевіркою порушення, не можуть слугувати доказом декларування платником податків витрат, що не пов'язані з господарської діяльністю.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції в повному обсягу встановлено та з'ясовано обставини по справі, надано їм повну правову оцінку та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтування висновків суду тому підстав, передбачених ст.. 202 КАС України для скасування оскарженого судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 р. у справі № 804/13678/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 р. у справі № 804/13678/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко