Постанова № 43529155, 01.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2015 рокусправа № 804/19097/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Треі-Україна" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Треі-Україна" до Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Треі-Україна" (далі - позивач або ПП ТОВ "Треі-Україна") звернулось з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач або Криворізька південна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002972201 від 03.11.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Криворізькою південною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі наказу № 905 від 07.10.2014 року та направлення на перевірку № 850/22.01 від 07.10.2014 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Треі-Україна" (код ЄДРПОУ 31385781) з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аркона Лідер» (код ЄДРПОУ 39238978) за липень 2014 року, в результаті чого складено Акт № 944/22.01/31385781 від 20.10.2014 року (далі - Акт перевірки).

За результатами Акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-

рішення форми «Р» від 03.11.2014 року № 0002972201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 051 147,50 грн., в т.ч. основний платіж - 700 765 грн., штрафні санкції - 350 382,50 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, виходячи з наступного.

Встановлено, що між ТОВ "Треі-Україна" (Покупець) та ТОВ «Аркона Лідер» (Постачальник) було укладено договір поставки № 117 від 17.07.2014 року, у відповідності до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити Товар, а саме комплектуючі (автоматизовані робочі місця, шафи зв'язку, підсистеми реєстрації технологічних параметрів нагрівальної комірки, монтажні комплекти клапанів, приводи регулювання клапанів, блок сигналізації кінцевих положень клапану).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано такі первинні документи: податкові накладні №№ 150, 151, 151 від 30.07.2014 року, №№ 153, 154, 155 від 31.07.2014 року; видаткові накладні №№ 3007/109, 3007/010, 3007/111 від 30.07.2014 року, №№ 3107/376, 3107/378, 3107/382 від 31.07.2014 року; рахунки-фактури №№ 3007/110, 3007/109, 3007/111 від 30.07.2014 року, №№ 3107/376, 3107/378, 3107/382 від 31.07.2014 року; товарно-транспортні накладні № 000111 від 30.07.2014 року та № 000378 від 31.07.2014 року; акт переміщення № ПрТ-000052 від 31.07.2014 року; акти приймання-передачі від 30.07.2014 року та від 31.07.2014 року; подорожні листи від 30.07.2014 року та від 31.07.2014 року, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №№ АО-000004, АО-000005 від 30.07.2014 року, №№ АО-000006, АО-000007 від 31.07.2014 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку; платіжне доручення № 769 від 11.08.2014 року; інвентаризаційний опис, накази та посвідчення про відрядження.

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є належними доказами виконання господарської операції.

Статею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями п. 138.2 статті 138 ПК встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту товариства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Враховуючи викладене, з наданих позивачем первинних бухгалтерських документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них зазначено одиниці виміру та вартість отриманих товарів, осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч. 2 ст.71 КАС України, не надано суду доказів правомірності збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 051 147,50 грн., в т.ч. основний платіж - 700 765 грн., штрафні санкції - 350 382,50 грн. згідно податкового повідомлення - рішення № 0002972201 від 03.11.2014 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, виходячи з рішення суду, фактично було проаналізовано первинну документацію, що підтверджує реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом, однак в задоволенні позову відмовлено на підставі пояснень свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які не змогли вказати осіб у яких було отримано обладнання.

При цьому судом не враховано, що договір поставки укладався між позивачем в особі директора ОСОБА_3 та директором ТОВ «Аркона Лідер» ОСОБА_4, а оформлення документів відбувалося безпосередньо після здійснення господарської операції, що передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, судом першої інстанції не встановлено правової природи заяви ОСОБА_4 щодо непричетності до реєстрації ТОВ «Аркона Лідер», тому як останній в якості свідка по справі не допитувався, будь-яких вироків, що набрали законної сили відносно останнього, матеріали справи також не містять, що б надало можливість суду оцінити останні з урахуванням приписів ст.ст. 69, 72 КАС України.

Відносно відсутності сертифікатів якості чи свідоцтва про визнання відповідності на придбаний товар, то судом першої інстанції не враховано, що товар постачався відповідно до договору поставки від 17.07.2014 року № 117, в якому не зазначено умов щодо якості товарів.

Відповідно до абз. 3 ст. 268 Господарського кодексу України встановлено, що у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Крім того, слід зазначити, що сертифікати якості (свідоцтва відповідності) не є первинними документами, на підставі яких здійснюється податковий та бухгалтерський облік.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Треі-Україна».

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Треі-Україна" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Треі-Україна" до Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.11.2014 року № 0002972201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Треі-Україна" витрати по сплаті судового збору в розмірі 487, 20 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай