Ухвала суду № 43529151, 02.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2015 рокусправа № 804/13107/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 р. у справі № 804/13107/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "АГРО-СОЮЗ"

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

"27" серпня 2014 р. Приватне акціонерне товариство "АГРО-СОЮЗ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 серпня 2014 року №0006312204, ким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 230 334 грн. (основний платіж - 153 556 грн., штрафна санкція - 76 778 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необгрунтованістю висновків податкового органу щодо нереальності здійснюваної господарської діяльності, оскільки фактичне виконання укладених угод з придбання нафтопродуктів та правомірність відображення результатів даних операцій в податковому обліку підтверджено належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 р. у справі № 804/13107/14 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "АГРО-СОЮЗ" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням реального характеру здійснення господарської діяльності позивачем, на підставі повного дослідження первинних документів. Що на думку суду свідчить про правомірність формування податкового кредиту та декларування грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 р. у справі № 804/13107/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не в повному обсягу встановив та дослідив обставини по справі. Скаржник вказує на те, що судом не приділено уваги тому факту, що предметом угоди поставки були саме нафтопродукти, транспортування яких передбачає особливий порядок та наявність спеціальних дозвільних документів. Жодного з таких документів позивачем не надано, що унеможливлює підтвердження факту дійсного постачання товару та відповідно реальність здійснення господарської операції. На думку заявника апеляційної скарги судом проігнорованого правову позицію ВАСУ, яким визначено, що за відсутності факту придбання товарів або послуг, суми сплачених коштів не можуть включатись до складу витрат або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, Дніпропетровською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "АГРО-СОЮЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Нафто-Трейд» за липень 2013 року їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №509/22-04/24437204 від 31.07.14 року, яким зафіксовано виявлені під час перевірки порушення, а саме порушення п.п.14.1.18 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями в результаті чого ПрАТ «Агро-Союз» занижено податок на додану вартість по скороченій декларації за липень 2013 року на суму 153 556,22 грн.

Висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються на тому, що Товариством документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «НАФТО-ТРЕЙД» за липень 2013 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки, на підставі чого , та з урахуванням висновків акту перевірки ТОВ «Нафто-Трейд», відповідачем встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій.

Н підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 року №0006312204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 230 334 грн., з яких основний платіж - 153 556 грн., штрафна санкція - 76 778 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу вважаючи їх протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся до суду з вимогою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказував на індивідуальність відповідальності платника податків, та обґрунтовував рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення тим, що надані позивачем документи підтверджують реальний характер здійснюваної господарської діяльності.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Так, відповідно до матеріалів справи, податковій перевірці підлягали господарські відносини позивача з ТОВ «Нафто-Трейд» за липень 2013 року. У зазначений період відносини між ПрАТ «Агро-Союз» та ТОВ «Нафто-Трейд» відбувались на підставі договору поставки нафтопродуктів №070112 від 10.01.2012 року, відповідно до умов якого ТОВ «Нафто-Трейд» (Постачальник) зобов'язується поставити, а ПрАТ «Агро-Союз» (Замовник) прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (дизельне паливо, бензин).

На виконання укладеної угоди поставки, ТОВ «Нафта-Трейд» за липень 2013 року поставлено позивачу нафтопродуктів на загальну суму 921 337,20 грн., у т.ч. ПДВ 153 556,22 грн. сума сплаченого податку на додану вартість відображена позивачем у скороченій декларації за липень 2013 року у складі податкового кредиту за липень 2013 року.

Податковий орган на підставі наявної інформації щодо документальної позапланової перевірки ТОВ «Нафта-Трейд», висновками якої встановлено безтоварність операцій контрагента позивача та нереальність господарських операцій по ланцюгу постачання, враховуючи відсутність сертифікатів якості на поставлені нафтопродукти та неможливості ідентифікувати осіб, що фактично отримувала товар, дійшов висновку щодо не підтвердження реального постачання товару та відповідно відсутність об'єктів оподаткування за даними відносинами, а отже протиправне формування податкового кредиту позивачем та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Нафта -Трейд»», статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних ТОВ «Нафта-Трейд», які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: вищевказаний договір поставки, додаткові угоди до даного договору, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, що свідчать про оплату придбаного товару позивачем, прибуткові ордери, що свідчать про оприбуткування товару, товарно-транспортні накладні, підтверджуючі транспортування товару.

Використання позивачем придбаного у ТОВ «Нафта-Трейд» палива у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи: зведені відомості щодо відпрацьованого часу та обсяг витраченого палива транспортом ПрАТ «Агро-Союз». На підтвердження можливості зберігання придбаних нафтопродуктів, позивачем надано документи про право власності на автозаправку, що перебуває на балансі Товариства.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаної господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності угоди (договору поставки), використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Щодо доводів скаржника про те, що правочини між ПрАТ «Агро-Союз» та контрагентом - постачальником по ланцюгу постачання здійснені без мети настання реальних наслідків, то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно того, що жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент чи контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Доводи відповідача щодо непідтвердженості дійсного виконання зазначених вище господарський операцій на підставі того, що в акті перевірки зазначено про те, що відповідно до «Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» виявлено розбіжності між сумами податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Нафта-Трейд» та ПрАТ «Агро-Союз», колегія суддів відхиляє, оскільки саме по собі неналежне відображення у податковій звітності продавця тих чи інших показників по господарських операціях не може бути підставою для донарахування додаткових податкових зобов'язань по таких господарських операціях покупцю.

Щодо відсутності сертифікатів якості на придбані нафтопродукти, то відповідно до пояснень представника позивача, зазначені сертифікати відповідності та паспорти якості на паливо подані ПрАТ «Агро-Союз» разом із запереченнями на акт перевірки. В той же час, податковим органом всупереч приписам п.п.44.6., 44.7, ст..44, п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, не прийнято до уваги наданих документів та не враховано їх наявність під час винесення спірного рішення.

Посилання скаржника на відсутність необхідних дозволів та погоджень, які необхідні під час транспортування нафтопродуктів, як на доказ відсутності фактичного транспортування товару, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що транспортування товару відбувалось за рахунок та засобами постачальника, а отже наявність необхідних погоджень та спеціальних дозволів на транспортування небезпечних вантажів є обов'язковою для перевізника, який в свою чергу не зобов'язаний надавати їх отримувачу вантажу.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність частини первинних документів або недоліки їх оформлення, не можуть свідчити про нереальність здійснення господарської діяльності за умови встановлення руху активів платника податків та зміни майнового стану внаслідок вчинених господарських операцій.

Отже, доводи скаржника про те, що дії вчинені сторонами були виправлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки носять теоретичний характер, без посилань на порушення саме позивачем конкретних норм чинного податкового законодавства, яке б обґрунтувало проведених податковим органом донарахувань грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 р. у справі № 804/13107/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 р. у справі № 804/13107/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко