Ухвала суду № 43529137, 02.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2015 рокусправа № 808/2574/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (довіреність від 29 травня 2013 року),

відповідачів:

Запорізької митниці Міндоходів - Проценко Ю.В. (довіреність від 05 січня 2015 року),

Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року

у справі № 808/2574/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій, стягнення надміру сплачених коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про визнання протиправною відмову у поверненні з державного бюджету коштів, сплачених відповідно до рішення про визначення митної вартості від 28 вересня 2010 року № 11200006/2010/001747/1, стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області 79213,72 грн., надміру сплачених при митному оформленні товару за вантажно-митною декларацією від 08 жовтня 2010 року № 112000010/2010/008084.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Запорізька митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник Запорізької митниці Міндоходів вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 проти вимог апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у вересні 2010 року на адресу позивача, відповідно до контракту від 28 лютого 2008 року № 02/08, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Рівєра» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, надійшов товар (ювелірні вироби).

14 вересня 2010 року, для здійснення митного контролю та митного оформлення товару, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 подано митну декларацію № 112000010/2010/007254, за якою митна вартість товару визначена за ціною контракту.

Запорізькою митницею прийнято рішення від 28 вересня 2010 року № 112000006/2010/001747/1 про визначення митної вартості товару за резервним (шостим) методом, внаслідок чого збільшено митну вартість та зобов'язання по сплаті податку на додану вартість.

04 жовтня 2010 року позивач звернувся із заявою про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати митних платежів, яку 07 жовтня 2010 року Запорізькою митницею задоволено.

З метою завершення митного оформлення товару, позивачем подано митну декларацію від 12 жовтня 2010 року № 112000010/2010/008084 з урахуванням митної вартості, визначеної митним органом.

Після здійснення митного оформлення, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Державної митної служби України із заявою від 02 листопада 2010 року №177 про скасування прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості та зарахування грошових коштів у розмірі 79213,72 грн. в рахунок наступних платежів, яку, листом від 19 листопада 2010 року №1/7-10.16/14438, залишено без задоволення з посиланням на те, що митницею не прийнято остаточне рішення про можливість/неможливість застосування заявленої митної вартості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про визначення митної вартості, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі №2а-9962/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року, адміністративний позов задоволено - рішення про визначення митної вартості визнано протиправним та скасовано.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 неодноразово звертався до Запорізької митниці із заявами, в яких просив здійснити відповідні перерахунки щодо сплачених платежів.

Листом від 29 грудня 2011 року № 07-01-14-24/9589 Запорізька митниця надала відповідь, що товар був оформлений в митному відношенні та випущений у вільний обіг. При цьому, декларантом самостійно заявлено декларацію митної вартості у сумі 891154,35 грн. (за методом №6). Оскільки товар вже оформлений в митному відношенні, не передбачено визначення митної вартості за ціною договору (метод №1) після здійснення митного оформлення. Крім того, в листі від 11 лютого 2013 року зазначено, що на сьогоднішній день постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, яка набрала чинності 29 вересня 2011 року Запорізькою митницею виконана, а саме скасовано Рішення про коригування митної вартості від 28 вересня 2010 року № 112000006/2010/001747/1 шляхом проставляння відмітки у відповідному програмно-інформаційному комплексі.

29 січня 2014 року № 5 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Запорізької митниці з заявою направити подання до казначейства щодо повернення надміру сплачених коштів, на яку отримав відповідь, листом від 14 лютого 2014 року № 855/24/08-70-52-01, що оскільки судове рішення про повернення надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України відсутнє, підстав для підготовки та направлення до органів казначейства відповідного висновку не має.

Відповідно до статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється, зокрема, у разі, якщо митну декларацію змінено або визнано недійсною. Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Згідно з пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Нормою пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України встановлено порядок подачі заяви на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Згідно з пунктом 2 розділу II Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служи України від 20 липня 2007 року № 618, для повернення цих коштів платником податків подається до митного органу заява довільної форми, підписана керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити фінансової установи, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) платника - юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові й ідентифікаційний номер за Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - ДРФО) (за наявності) платника - фізичної особи. У заяві визначається напрям зарахування коштів: а) на рахунок платника податків, відкритий у фінансовій установі; б) на банківський рахунок 2603 для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку визначено, що до заяви додаються: аркуші з позначенням « 3/8» комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зазначав причиною повернення коштів з Державного бюджету України - набрання законної сили постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, якою скасовано рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 28 вересня 2010 року.

Таким чином, враховуючи те, що рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 28 вересня 2010 року № 112000006/2010/001747/1 скасоване в судовому порядку і таке судове рішення набрало законної сили, Запорізька митниця зобов'язана вчинити всі необхідні та достатні дії, щодо повернення надмірно сплачених коштів за заявою позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затверджений Наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 є помилковими, оскільки, відповідно до пункту першого зазначеного Порядку, дія останнього не поширюється на повернення помилково та/або надмірно перерахованих (унесених) платниками коштів на депозитні рахунки, відкриті на ім'я митних органів в органах Державного казначейства України за балансовим рахунком 3734 «Депозитні рахунки органів стягнення» як передоплата, або на відповідний рахунок, відкритий митним органом у вповноваженому банку за балансовим рахунком 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності» (далі - банківський рахунок 2603) як доплата або грошова застава.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим