Постанова № 43529067, 17.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"17" березня 2015 р.

справа № 804/14669/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р. у справі №804/14669/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атма-Преса" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Агро-Соя")

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

В листопаді 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000732204 від 17.07.2013 р. згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 89670 грн. в тому числі за основним платежем - 59780 грн., за штрафними (фінансо вими) санкціями - 29890 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Постанова мотивована тим, що контрагентом було надано позивачу маркетингові послуги, необхідні для реалізації позивачем друкованих видань, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому позивач правомірно відніс 59780 грн. до податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до договору, укладеного з ПП "Апплікат".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, зокрема, зазначив, що при перевірці позивача не були надані первинні документи, які свідчать про те, які саме послуги було надано ПП "Апплікат" (попередня назва - ТОВ СУРП "Вектор М") позивачу. Також не надано плану проведення робіт чи інші підтверджуючі документи з доказом використання цих послуг (робіт) в господарській діяльності підприємства. Акти виконаних робіт (виконаних послуг) оформлені неналежним чином, а саме: відсутній конкретний зміст та обсяги господарської операції, конкретне місце надання зазначених послуг. В ході перевірки не встановлено факту надання

послуг по ланцюгу ПП "Апплікат" - ТОВ "Атма-Преса", тому ТОВ "Атма-Преса" безпідставно віднесено у лютому 2013 року 59780 грн. до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Апплікат"

Просить скасувати постанову суду та в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвали нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі наказу відповідача від 07.06.2013 р. №781 в період з 07.06.2013 р. по 10.06.2013 р. відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП "Апплікат" за лютий 2013 р..

В ході перевірки відповідачем встановлено, що відповідач неправомірно відніс у лютому 59780 грн. до податкового кредиту за договором № 04/05-1 від 04.05.2012 р. про надання маркетингових послуг, укладеного між позивачем та ПП "Апплікат".

Вказаний висновок відповідач мотивує тим, що ТОВ "Атма-Преса" не надано документального підтвердження, відповідно до якого можливо було б встановити, які саме послуги було надано ПП "Апплікат" на адресу ТОВ "Атма-Преса"; не надано звіту про виконання робіт, де було б зазначено які саме послуги було виконано, ким саме.

До перевірки не було надано будь-які інші підтверджуючі документи, що свідчать про результат використаних у господарській діяльності вищенаведених послуг, метою яких повинно бути отримання доходу від використання вказаних послуг. Акти наданих послуг оформлені неналежним чином, а саме: відсутні конкретний зміст та обсяги господарської операції (не вказано детально, які саме послуги були надано, окрім загального опису послуг) та не зазначено конкретно місце надання зазначених послуг, а також не зазначено, як саме ПП "Апплікат" з кількістю працівників 1 чоловік та місцерозташуванням у м. Полтаві може надавати дані послуги.

За результатами перевірки складено акт від 10.06.2013 року №1708/224/35112844.

Відповідно до акту від 10.06.2013 р. за №1708/224/35112844 відповідачем виявленні наступні порушення:

- не реальність здійснення господарських відносин з ТОВ "Атма-Преса", а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "Атма-Преса" операцій по ланцюгу з постачальниками ПП "Апплікат" за лютий 2013 року;

- порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2013 року на загальну суму 59780 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013р. №0000732204, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 89670 грн., з яких 59780 грн. - за основним платежем, 29890 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що контрагентом фактично було надано позивачу маркетингові послуги, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому податкове повідомлення-рішення №0000732204 від 17.07.2013 р. прийнято відповідачем неправомірно та підлягає скасуванню.

Колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2012 року між позивачем ТОВ "Атма-Преса" (замовник) та ПП "Апплікат" (виконавець) було укладено договір №04/05-1 про надання маркетингових послуг, згідно якого виконавець ПП "Апплікат" зобов'язується надати замовнику ТОВ "Атма-Преса" маркетингові послуги з дослідження ринку періодичних видань - газет та журналів, а також надати послуги з передпродажної підготовки товару та його упаковки, надавати рекламні, інформаційні і маркетингові послуги, а також послуги зі стимулювання збуту товарів замовника відповідно умов договору.

Господарські взаємовідносини з ПП "Апплікат" було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору ПП "Апплікат" видало ТОВ "Атма-Преса" податкові накладні №746 від 18.02.2013 року, №747 від 28.02.2013 року, №750 від 28.02.2013 року. Також було сформовано акти надання послуг №384 від 28.02.2013 року, №385 від 28.02.2013 року, №386 від 28.02.2013 року.

Згідно зазначених документів вартість наданих послуг становить 358680 грн., у т.ч. ПДВ 59780 грн. Розрахунки між позивачем та його контрагентом за договором на час перевірки здійснені не були.

Відповідно до пп.14.1.181. п. 14.1. ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (п. 198.3. ст.198 ПК України)

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6. ст.198 ПК України)

Отже, необхідними умовами для формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків, посвідчене належно оформленими податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами з метою подальшого використання придбаних товарів (послуг) в господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України").

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлюється презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновками відповідача, що позивачем не підтверджено використання послуг з дослідження ринку періодичних видань - газет та журналів, а також послуг з передпродажної підготовки товару та його упаковки, рекламних, інформаційних і маркетингових послуг, а також послуг зі стимулювання збуту товарів замовника від ПП "Апплікат" у своїй власній господарській діяльності.

Так, позивачем під час перевірки не було надано будь-які докази, що свідчать про результат використання у господарській діяльності наданих послуг, в тому числі їх вплив на отримання доходу позивачем; не надано звіту про виконані маркетингові послуги.

Колегія суддів також приймає до уваги ту обставину, що у штаті ПП "Апплікат" перебувала на час здійснення господарської операції 1 особа, що у сукупності з іншими доказами, дослідженими судом, ставить під сумнів можливість виконання умов укладеного договору контрагентом позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ "Атма-Преса" не підтверджено оплату за отримані від ПП "Апплікат" послуги, отже, зміна майнового стану та активів позивачем не доведена.

Крім того, акти надання послуг мають узагальнений характер та не надають можливості ідентифікувати характер та обсяг виконаних послуг.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення ТОВ "Атма-Преса" в податковому обліку господарських операцій з ПП "Апплікат" у зв’язку з відсутністю підтвердження дійсності виконання господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Керуючись ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р. у справі №804/14669/13-а скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун