Постанова № 43528630, 07.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа№ 911/636/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від заявника: Білічак Х.В. - за дов.

від стягувача: не з'явився

від боржника: Стадний Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Альтаїр»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.12.2014

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрост-Альфа» про заміну позивача правонаступником

у справі № 911/636/13-г (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЖБК»

до Малого приватного підприємства «Альтаїр»

про стягнення 160 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЖБК» (далі, позивач або стягувач) звернулось Господарського суду Київської області з позовом до Малого приватного підприємства «Альтаїр» (далі, відповідач або боржник) про стягнення грошових коштів у розмірі 160 000,00 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 3 200, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2013 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЖБК» до Малого приватного підприємства «Альтаїр» задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Малого приватного підприємства «Альтаїр» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЖБК» 160 000,00 грн. заборгованості та 3200, 00 грн. судового збору. На виконання рішення Господарського суду, яке набрало законної сили 21.05.2013, видано наказ від 28.05.2013 № 911/636/13-г про примусове виконання рішення.

Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Рокитнянського районного управління юстиції від 12.06.2013 відкрито виконавче провадження ВП № 38485109 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 28.05.2013 у справі № 911/636/13-г.

19.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрост Альфа» (далі, заявник) звернулось до Господарського суду Київської області із заявою про заміну позивача у справі № 911/636/13-г правонаступником (далі, Заява).

Вказана Заява мотивована тим, що 21.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЖБК» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрост Альфа» (новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги, згідно якого первісний кредитор відступає права сторони-кредитора за Договорами, а новий кредитор приймає всі права первісного кредитора і стає стороною-кредитором за Договорами, перелік яких наведений в Додатку №1 до цього Договору в редакції Додаткового договору від 27.06.2013. Зокрема, первісний кредитор уступає в повному обсязі, а новий кредитор набуває права вимоги до боржника сум заборгованості по поверненню коштів, сплачених за договором підряду, укладеним шляхом обміну документами (рахунок №2 від 28.03.2011 та платіжне доручення від 28.03.2011 № 949) за роботи, які не були виконані, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2013 № 911/636/13-г.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2014 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрост Альфа» про заміну позивача правонаступником задоволено. Здійснено заміну позивача у справі № 911/636/13-г - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЖБК» на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрост Альфа».

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Мале приватне підприємство «Альтаїр» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 12.12.2014 у справі № 911/636/13-г та прийняти нове рішення, відповідно до якого заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрост Альфа» про залучення та допущення його до участі у справі в якості процесуального правонаступника залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу боржника у справі було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 апеляційну скаргу боржника прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.04.2015.

02.04.2015 представник боржника подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, у яких зазначив, що постановою ДВС Рокитянського управління юстиції від 02.10.2014 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 911/636/13-г, виданого 28.05.2013 Господарським судом Київської області, у зв'язку з чим у суду були відсутні підстави для задоволення Заяви ТОВ «Фрост Альфа».

07.04.2015 представник заявника подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу боржника, у яких просив залишити апеляційну скаргу боржника без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 12.12.2014 у справі № 911/636/13-г без змін.

Представник стягувача у судове засідання, призначене на 07.04.2015, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена на адреси сторін, зазначені у апеляційній скарзі, які відповідають адресам, вказаним у ЄДРПОУ.

Як зазначено у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» та пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення стягувача про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу, яке повернулося на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», враховуючи сплив строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду (15 днів), колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника стягувача.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак, відповідно до частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину без згоди боржника, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав сторін спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Як підтверджується матеріалами справи, 21.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЖБК» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрост Альфа» (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги (том 3, а.с. 152-154) (далі, Договір), відповідно до пункту 2.1. якого ТОВ «КЖБК» уступає в повному обсязі, а новий кредитор (ТОВ «Фрост Альфа») набуває права вимоги до боржника (МПП «Альтаїр») вимагати сплати боржником суми боргу в повному обсязі.

Відповідно пункту 2.2. Договору в зв'язку з укладенням цього Договору первінимй кредитор відступає права сторони-кредитора за Договорами, а новий кредитор приймає всі права первісного кредитора в стає стороною-кредитором за Договорами.

«Договір» - означає всі та кожний договір, укладений між первісним кредитором та боржником, а також інші види зобов'язань, що виникли між первісним кредитором та боржником, право вимоги за яким відступається за цим Договором. Перелік Договорів наведений у Додатку № 1 до Договору (пункт 1.1.2. Договору).

Так, в додатку № 1 до договору відступлення права вимоги від 21.06.2013 (том 3, а.с. 155) зазначено, що серед інших, товариством «КЖБК» відступлено право вимоги до МПП «Альтаїр» товариству «Фрост Альфа» за договором на виготовлення, поставку та монтаж № 24/03/11 від 24.03.2011 на суму 160 000,00 грн.

Таким чином, ТОВ «КЖБК» було здійснено уступку прав вимог на користь ТОВ «Фрост Альфа», що випливають із договорів, які зазначені у Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.08.2014 ТОВ «Фрост Альфа» звернулось до Господарського суду Київської області із заявою про залучення та допущення до участі у справі у якості процесуального правонаступника (том 3, а.с. 74-75).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2014 у справі № 911/636/13-г заяву ТОВ «Фрост Альфа» від 15.08.2014 про залучення його та допущення до участі у справі у якості процесуального правонаступника було залишено без задоволення, оскільки заявником не доведено, що поданий Договір відступлення права вимоги від 21.06.2013 свідчить про заміну кредитора у спірних правовідносинах сторін у господарській справі № 911/636/13-г.

ТОВ «Фрост Альфа», повторно звертаючись до Господарського суду Київської області із заявою від 19.11.2014 про заміну позивача у справі № 911/636/13-г правонаступником, зазначило, що при поданні попередньої заяви ТОВ «Фрост Альфа» не було долучено до матеріалів справи Додатковий договір про зміну Додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 21.06.2013, оскільки його оригінал був втрачений.

Так, із наданого ТОВ «Фрост Альфа» до Заяви від 19.11.2014 Додаткового договору про зміну Додатку № 1 вбачається, що 27.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЖБК» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрост Альфа» (новий кредитор) укладено Додатковий договір про зміну Додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 21.06.2013 (дублікат якого міститься у матеріалах справи; том 3, а.с. 156-157), в якому сторони погодили викласти реєстр прав вимог в Додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 21.06.2013 в новій редакції. Серед інших, товариством «КЖБК» новому кредитору ТОВ «Фрост Альфа» відступлено право вимоги заборгованості МПП «Альтаїр» про повернення коштів, сплачених за договором підряду, укладеного шляхом обміну документами, та зміст якого викладений в рахунку від 28.03.2011 № 2, виписаному МПП «Альтаїр», та в платіжному дорученні від 28.03.2011 № 949 ТОВ «КЖБК», за роботи, які не були виконані (зобов'язання у зв'язку з поверненням коштів, збережених без достатньої правової підстави) на суму 160 000,00 грн. на підставі рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2013 у справі № 911/636/13-г.

Тобто, у Додатковому договорі про зміну Додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 21.06.2013 чітко зазначено, що у правовідносинах сторін у господарській справі № 911/636/13-г відбулася заміна кредитора.

В обґрунтування апеляційної скарги боржник зазначив, що Додатковий договір від 27.06.2013 поданий суду в дублікаті, а не оригіналі, виготовлений заднім числом, після отримання ухвали Господарського суду Київської області від 16.09.2014 про відмову у задоволенні заяви про заміну позивача правонаступником, а оскільки відносно ТОВ «КЖБК» порушено справу про банкрутство та винесено постанову від 19.05.2014 про визнання боржника банкрутом, то після вказаної дати особи, що підписали поданий суду дублікат додаткового договору, не були вправі вчиняти будь-яких дій від імені первісного кредитора. З огляду на зазначене, на думку скаржника, у суду першої інстанції були відсутні підстави для заміни позивача у справі його правонаступником, оскільки наданий ТОВ «Фрост Альфа» до суду дублікат Додаткового договору від 27.06.2013 до договору про відступлення права вимоги не є належним доказом у справі в розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначені твердження апелянта не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про інформацію» документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Чітке визначення терміну «дублікат» в чинному законодавстві відсутнє, проте з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції дублікатом є другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал.

Тобто, дублікат документа повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь які докази та/або обставини, на підставі яких можливо було б зробити висновок, що дублікат Додаткового договору від 27.06.2013 був виготовлений заднім числом, після отримання ухвали Господарського суду Київської області від 16.09.2014 про відмову у задоволенні заяви про заміну позивача правонаступником.

Водночас, твердження апелянта про неналежність як доказу Додаткового договору від 27.06.2013 ґрунтуються виключно на його припущеннях та не підтверджуються матеріалами справи, оскільки вказаний Додатковий договір про зміну додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги не визнавався недійсним у судовому порядку, а відтак, є чинним з огляду на презумпцію правомірності правочину.

Посилання скаржника на те, що дублікат Додаткового договору від 27.06.2013 не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо первинних документів не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки така угода взагалі не відноситься до первинних документів у розумінні вказаного Закону.

Також, судом не приймаються до уваги посилання скаржника на неправомірність звернення ТОВ «Фрост Альфа» до суду із Заявою з огляду на те, що постановою ДВС Рокитянського управління юстиції від 02.10.2014 виконавче провадження з примусового виконання наказу № 911/636/13-г, виданого 28.05.2013 Господарським судом Київської області, було закінчено, оскільки, як підтверджується матеріалами справи, зазначена постанова державного виконавця оскаржується ТОВ «Фрост Альфа» у суді як незаконна (том 3, а.с. 178-184; 223).

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації, заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені у судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення Заяви ТОВ «Фрост Альфа» з огляду на встановлений судом факт заміни в основному зобов'язанні первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «КЖБК» на нового кредитора - товариство з обмеженою відповідальністю «Фрост Альфа», яке здійснено шляхом укладення в належній формі та з погодженням всіх необхідних умов Договору від 21.06.2013 про відступлення права вимоги із змінами, в редакції Додаткового договору про зміну Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги від 21.06.2013.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу суду по даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Малого приватного підприємства «Альтаїр» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Альтаїр» на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.12.2014 у справі № 911/636/13-г залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 12.12.2014 у справі № 911/636/13-г залишити без змін.

Матеріали справи № 911/636/13-г повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко