Постанова № 43528507, 07.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа№ 910/24429/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

Від позивача - Соколовська О.В. ( договір. №02/10-01 від 02.10.14);

Від відповідача 1 - не з'явився;

Від відповідача 2- Задачіна Н.П. ( довір. №220/914/д від 20.11.14);

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015р.

у справі № 910/24429/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Страшко Сергія Олександровича

до 1.Феодосіївської Квартирно - експлуатаційної частини району.

2. Міністерства оборони України

про стягнення 91695, 46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2015р. у справі №910/24429/14 позовні вимоги Фізичної особи -підприємця Страшко Сергія Олександровича задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Фізичної особи - підприємця Страшко Сергія Олександровича основний борг у розмірі 58 784 грн., пеню у розмірі 14 045 грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 1971грн.28коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 16 894грн. 83коп. та судовий збір у розмірі 1833грн. 90 коп. Прийнято відмову Фізичної особи - підприємця Страшко Сергія Олександровича від позову в частині стягнення 7% річних у розмірі 2 886,05 грн., провадження у справі в цій частині припинено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Страшко Сергія Олександровича в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 грн. 90 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що жодних доказів, які б підтверджували факт правонаступництва Міністерством оборони України надано не було, а тому враховуючи, що Феодосійську квартирно-експлуатаційну частину (району) передислоковано, а в подальшому прийнято рішення про розформування, виконання зобов'язань покладається саме на Міністерство оборони України - центральний орган виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України та який здійснює нагляд за діяльністю Збройних сили України.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського міста Києва від 11.02.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач 2 зазначає про те, що покладення відповідальності на відповідача 2 - Міністерство Оборони України не може підлягати задоволенню, оскільки відповідач-2 може нести відповідальність лише у разі неможливості здійснення оплати відповідачем 1, докази такої неможливості суду надані не були.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2015р. розгляд справи призначено на 07.04.2015р.

07.04.2015р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився представник відповідача 1.

Враховуючи те, що відповідач 1 про час та місце розгляд у справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ( ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2015р.), судова колегія, з урахуванням думки представників сторін ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача 1.

Клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи судова колегія відхилила у зв'язку з його необґрунтованістю.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 2 судова колегія встановила.

30.09.2013р. та 03.10.2013р. між ФОП Страшко С.О. (продавець) та Федосіївською КЕЧ (покупець) було укладено Договір №75 та Договір №76, відповідно до п.1.1 яких продавець здійснює постачання товару згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на суму вказану в договорі протягом терміну дії договору. Покупець приймає вищевказану послугу та виконує своєчасну оплату на розрахунковий рахунок або в касу продавця.

Згідно із п. 1.2 договору №75 сума договору: 40 283,00 грн. без ПДВ а відповідно до п. 1.2 договору №76 сума договору: 18 501,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.1 договорів визначено, що продавець зобов'язаний здійснити поставку товару, вказаного в пункті 1.1 даного договору в обумовлений строк без посилань на перешкоджаючі обставини, що вирішуються у виробничому порядку. Форс - мажором може бути лише стихійне лихо.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов договорів поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 58 784,00грн., що підтверджується видатковими накладними №75 від 30.09.2013р. на суму 40283,00 грн. та №20 від 03.10.2013р. на суму 18 501,00 грн., копії яких наявні у матеріалах справи. Вказані накладні містять підписи та відтиски печатки сторін.

Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

Проте, як вбачається з матеріалів справи Федосіївська КЕЧ грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару не виконала.

Фізична особа - підприємець Страшко Сергій Олександрович звернувся до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Феодосійської Квартино-експлуатаційної частини району (надалі - "Феодосійська КЕЧ") та Міністерства Оборони України, які разом з уточненнями та збільшеннями розміру позовних вимог, поданими в процесі розгляду справи місцевим господарським судом складають наступне: стягнути з відповідача-2 заборгованість у розмірі 58 784,00грн., пеню у розмірі 14 045,35 грн., 3% річних у розмірі 1 971,28 грн. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 16 894,83 грн. Позивач звертався з заявою про відмову від позову в частині стягнення 7% річних у розмірі 2 886,05 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява (а.с. 64) про відмову від позову до відповідача 1 та припинення провадження у справі в частині вимог до відповідача 1 - Феодосійської Квартирно-експлуатаційної частини району.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, матеріалами справи (видатковими накладними) підтверджується поставка позивачем товару за договорами, його прийняття та існування заборгованості Федосіївської КЕЧ перед позивачем у розмірі 58 784,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача 1 грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 58 784,00 грн. на підставі договорів поставки за переданий позивачем товар. Відповідачем 1 вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 58 784,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Як зазначалось вище, 03.02.2015р. позивач звернувся з заявою до місцевого господарського суду, зокрема про відмову від позовних вимог до відповідача 1 - Феодосійської Квартирно-експлуатаційної частини району та припинення провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 1.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом .

Враховуючи те, що відмова позивача від позову в частині позовних вимог до відповідача 1 - Феодосійської Квартирно-експлуатаційної частини району прийнято місцевим господарським судом, то місцевому господарському суд, на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України слід було припинити провадження у справі в частині позовних вимог позивача до відповідача 1 Феодосійської Квартирно-експлуатаційної частини району.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Отже, на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України судова колегія вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог позивача до відповідача 1 - Феодосійської Квартирно-експлуатаційної частини району.

Судова колегія вважає необгрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що оскільки відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 04.11.2014 р. №Д-322/1/39дск. прийнято рішення розформувати Феодосійську квартирно-експлуатаційну частину (району) (місто Миколаїв), правонаступником визначено квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв, жодних доказів які б підтверджували факт правонаступництва Міністерством оборони України надано не було, а тому враховуючи те, що Феодосійську квартирно-експлуатаційну частину (району) передислоковано, а в подальшому прийнято рішення про розформування, виконання зобов'язань за договорами покладається саме на Міністерство оборони України - центральний орган виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та який здійснює нагляд за діяльністю Збройних Сил України, діяльністю всіх структурних підрозділів, частин, формувань тощо, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 указу Президента "Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України" Міністерство оборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, а також у формуванні державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, гідрометеорологічної діяльності. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Позивач просить стягнути грошові кошти з відповідача 2 у розмірі 88 113,28 грн. за невиконані відповідачем 1 зобов'язання за договорами №75 від 30.09.2013р. та №76 від 03.10.2013р.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Судова колегія зазначає про те, що Феодосійська квартирно-експлуатаційна частина району є окремою юридичною особою з правами та обов'язками та відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України (ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»)

Доказів того, що Феодосійську квартирно-експлуатаційну частину (району) як юридичну особу ліквідовано позивачем не надано, дані про перебування юридичної особи (відповідача 1) в процесі припинення, про припинення юридичної особи ( відповідача 1) витягом з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 52) не підтверджується, доказів відсутності на рахунках відповідача-1 коштів теж суду надано не було.

Отже відповідач 1 - Феодосійська квартирно-експлуатаційна частина (району) є діючою юридичною особою, а тому повинна самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи наведене, припинення провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 1, в задоволенні позовних вимог позивачу до Міністерства Оборони України необхідно відмовити.

Оскільки прийнята судом відмова позивача від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7% річних у розмірі 2 886,05 грн. не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, місцевий господарський суд обґрунтовано припинив провадження в частині стягнення з відповідача 2 - 7% річних у розмірі 2 886,05 грн., згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з апеляційною скаргою, Міністерством Оборони України платіжним дорученням №303/5/1 від 24 лютого 2015р. сплачено судовий збір, однак у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір».

Отже, надлишково сплачений судовий збір, у розмірі 21,79 грн. підлягає поверненню Міністерству Оборони України.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Фізичної особи-підприємця Страшко Сергія Олександровича до Феодосіївської Квартирно-експлуатаційної частини району.

2.В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Страшко Сергія Олександровича до Міністерства Оборони України - відмовити.

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4.Стягнути зі Страшко Сергія Олександровича ( АР Крим, 99038, м. Севастополь, проспект Жовтневої революції, 56, кв.113, реєстраційний номер облікової картки платника податків 2788900893) на користь Міністерства оборони України ( 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський,6, ідентифікаційний код 00034022) витрати зі сплати судового збору у розмірі 913,50 грн.

5. Повернути Міністерству оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський,6, ідентифікаційний код 00034022) з державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір у розмірі 21 ( двадцять одну) грн.. 79 коп.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/24429//14.

Повний текст постанови складено та підписано 07.04.2015р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло