Рішення № 43528124, 08.04.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015 р. Справа №917/163/15

За позовом Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради Полтавської області (вул. Авіаторська, буд. 52, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500)

до Лубенського комунального підприємства фірма "Житло" (вул. Радянська, буд. 99, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Лубенська міська рада (вул. Ярослава Мудрого, буд. 33, м. Лубни, Полтавська обл., 37500)

про викладення пунктів договору в редакції позивача

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: Крамаренко В. В.

від відповідача: Лисенко А. Ф.

від третьої особи: не з'явився.

Розглядається позовна заява про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору № 168 від 01.01.2015р.; викладення п. 13.1 договору в редакції позивача: «13.1 Об'єм стічних вод, що надходять до систем водовідведення Виконавця, визначається за показниками приладів і засобів обліку стічних вод, а при їх відсутності визначається наступним чином:

- за кількістю Води питної, що надходить із систем централізованого питного водопостачання та інших джерел водопостачання (свердловина, річка, озеро, тощо);

- відповідно до п. 4.10 Наказу Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 року щодо визначення обсягів дощових, талих Стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площі території, яка визначена в додатку № 4 до Договору»; Додаток № 4 викласти в редакції Позивача.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що 1) гуртожиток по вул. Радянській, 99, м. Лубни, належить Територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради та відноситься до комунальної власності, в ньому розташоване службове приміщення ЛКП фірма "Житло", 87 кімнат даного гуртожитку знаходяться у власності мешканців гуртожитку; 2) рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 11 листопада 2014року №271 "Про зупинення дії п.п.2.1.7., п.2.1 "Правил приймання стічних вод підприємств у комунальній системи каналізації міста Лубни, Полтавської області" зупинено до 01.12.2014р. нарахування плати з абонентів за додаткову кількість стічних вод, які потрапляють в міську каналізацію в період дощів; 3) позивачем в додатку № 4 до договору зазначено розмір земельної ділянки відповідача - 0,132 га, в той час як у відповідача відсутнє право власності, право оренди, чи право постійного користування земельною ділянкою; 4) в п. 5.29 Правил № 190 встановлено, що у разі відсутності засобів стічних вод їх облік здійснюється за методами, в тому числі на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення (а.с.47-48).

В доповненнях до відзиву, крім викладеного вище, відповідач також зазначає про те, що відповідач є споживачем послуг позивача, у вартість тарифу на оплату цих послуг вже включено нарахування плати за послуги з відведення атмосферних опадів та приймання відповідних стічних вод (а.с.73).

В судовому засіданні 08.04.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до статуту Комунального підприємства «Лубни-водоканал» Лубенської міської ради дане підприємство створено Лубенською міською радою з метою задоволення міських та суспільних потреб шляхом систематичного здійснення діяльності з надання послуг з водопостачання та водовідведення було створено (а.с.19-27).

Лубенське комунальне підприємство фірма «Житло» (відповідач) є балансоутримувачем приміщення по вул. Радянській, 99, що приєднане до систем водопостачання і водовідведення. Зазначене підтверджується актом передачі основних засобів від 17.01.2005р., розпорядженням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 21.10.2010р. № 411р (а.с.74).

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір № 168 від 01.01.2015р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення з додатками № 1, №2, № 3, № 4 (далі - Договір); (а.с. 12-15).

Відповідач договір підписав з зауваженнями, додатки № 1, № 2, № 3 підписав без зауважень, додаток № 4 не підписав.

Спір у сторін виник стосовно редакції п. 13.1 Договору та додатку № 4 до нього.

Позивач в договорі пункт 13.1. виклав в наступній редакції:

« 13.1 Об'єм стічних вод, що надходять до систем водовідведення Виконавця, визначається за показниками приладів і засобів обліку стічних вод, а при їх відсутності визначається наступним чином:

- за кількістю Води питної, що надходить із систем централізованого питного водопостачання та інших джерел водопостачання (свердловина, річка, озеро, тощо);

- відповідно до п. 4.10 Наказу Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 року щодо визначення обсягів дощових, талих Стічних вод, що потрапили до системи каналізації з площі території, яка визначена в додатку № 4 до Договору».

В додатку № 4 до договору зазначено, що обсяги водовідведення на скид дощових стічних вод у систему каналізації м. Лубни розрахункові, згідно з площею земельної ділянки абонента за видом поверхні; за результатом обстеження встановлена загальна площа 0,132 га.

Відповідач в запереченнях № 01-03/02 від 14.01.2015р. запропонував викласти п. 13.1 Договору в наступні редакції: «п.13.1 Об'єм стічних вод, що надходять до систем водовідведення Виконавця, визначається за кількістю Води питної, що надходить із системи централізованого питного водопостачання згідно показів лічильників холодної води». Додаток № 4 відповідач запропонував скасувати (а.с.11).

Не погодившись з запереченнями відповідача позивач звернувся до господарського суду з даним позовом для врегулювання вказаних розбіжностей.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За приписами п.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ч.3 ст.184 ГК України).

Відповідно до ст. 187 Господарського Кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно ст.19 Закону № 2918 послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

Тобто, укладання спірного договору є обов`язковим для сторін в силу закону.

Статтею 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Згідно зі статтею 19 Закону укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (Правила № 190), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Правила № 190 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Відповідно до пункту 5.1 Правил № 190 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Згідно з пунктом 3.14 Правил № 190 у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел.

Пунктом 5.29 Правил № 190 встановлено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Вказана норма Правил № 190 містить вичерпний перелік способів визначення кількості стічних вод, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Тобто позивач у Договорі може передбачити перелік методів визначення кількості стічних вод лише в межах визначених підпунктами 1 - 5 пункту 5.29 Правил № 190.

Способи визначення стічних вод, запропоновані позивачем у спірному Договорі, не відповідають вищевказаним вимогам.

На ряду з зазначеним, запропонований позивачем у спірному пункті 13.1. договору порядок розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод згідно п.4.10. Правил №190 не може застосовуватися у відносинах, які виникають між сторонами даного позову за договором також з наступних підстав.

Пункт 4.10. Правил №190 знаходяться у розділі IV цих Правил "Приєднання об'єктів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення", який регулює питання, пов'язані з приєднанням споживачів (замовників) до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Для приєднанням до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови (абз.1 п.4.1. Правил №190).

Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску (абз.7 п.4.1. вказаних Правил).

Із контекстуального аналізу розділу IV вказаних Правил витікає, що пункт 4.10. (який знаходиться у цьому розділі) визначає алгоритм визначення об'єму поверхневих стічних вод, для застосування цих даних при приєднанні споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема, для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів.

Крім того, за формулою, встановленою в пункті 4.10. Правил № 190 підлягає визначенню середньорічний об'єм стічних вод, який встановлюється в тому числі за метеорологічними даними, які беруться за весь рік.

Разом з цим, питання, пов'язані з обліком, в тому числі прийнятих стоків, регулюються розділом V Правил №190, який має назву "Система обліку водопостачання та водовідведення".

Відповідно до п.5.1 Правил №1 90 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

В разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж центрального водопостачання та з інших джерел (п.3.14 Правил №190 ).

Виключний перелік методів здійснення обліку стічних вод у разі відсутності засобів обліку цих вод, визначений пунктом 5.29 Правил № 190.

Аналогічна правова позиція відносно здійснення обліку стічних вод за відсутності засобів обліку цих вод викладена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2014р. у справі № 3-13гс14 (справа № 905/1078/13-г). В даній постанові Верховний Суд України зазначив, що в аналогічних випадках обчислення об'єму стічних вод за формулою викладеною в п. 4.10 Правил № 190 не відповідає вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання.

Відповідно до ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Разом з тим слід зазначити, що запропонований відповідачем в запереченнях № 01-03/02 від 14.01.2015р. метод визначення об'єму стічних вод також не відповідає вищевказаним положенням, тому не може бути прийнятий.

Оскільки способи визначення стічних вод, запропоновані як відповідачем так і позивачем, не відповідають вимогам законодавства про питну воду і питне водопостачання, вони не можуть бути викладені у запропонованих сторонами редакціях.

З огляду на викладене позовні вимоги про викладення п. 13.1 Договору в редакції позивача задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що позивачем у п.2 прохальної частини позову заявив вимоги щодо узгодження редакції п. 13.1 договору № 114 від 12.01.2015р., в той час як між сторонами існує спір щодо укладення договору № 168 від 01.01.2015р. Питання щодо укладення договору № 114 від 12.01.2015р. сторонами не розглядалося.

Судом також відхиляються вимоги про викладення додатку № 4 в редакції позивача, оскільки ці вимоги є взаємопов'язаними з попередніми, так як даний додаток складений до п.13.1 Договору, в укладенні якого судом відмовлено.

Також, в цьому додатку зазначено, що обсяги водовідведення на скид дощових стічних вод у систему каналізації м. Лубни розрахункові, згідно з площею земельної ділянки абонента за видом поверхні; за результатом обстеження встановлена загальна площа 0,132 га.

Відповідач щодо такої площі земельної ділянки заперечує, посилаючись на те, що у нього відсутнє право власності, право оренди, чи право постійного користування земельною ділянкою.

В підтвердження своїх заперечень відповідач надав довідку Управління Держземагенства у Лубенському районі № 19-1602-0.6-703/2-15 від 20.02.2015 року про те, що станом на 31.12.2012 року згідно примірників державних актів на право приватної власності на землю та договорів оренди, книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування договорів оренди земельні ділянки по м. Лубни та Лубенському району за Лубенським комунальним підприємством фірмою «Житло» не зареєстровані. Дане також підтверджено інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 25.03.2015 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно видано Реєстраційною службою Лубенського міськрайонного управління юстиції 25.03.2015 року (а.с.52-54).

В довідці від 27.03.2015р. № 01-03/24 відповідач повідомив, що в будівлі гуртожитку по вул. Радянській, 99, він займає адміністративні приміщення загальною площею 74,9 кв. м (а.с.75).

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд пропонував позивачеві надати докази щодо визначеної в додатку № 4 площі (а.с.69-70). Проте позивач вказаних доказів не надав.

Таким чином, позивач не довів належними доказами зазначену в додатку № 4 площу земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, у позові слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано: 09.04.2015р.

Суддя Безрук Т. М.