Рішення № 43527825, 06.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/2461/15-гЗа позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації

до Фізичної особи-підприємця Руденко Георгія Орестовича

про стягнення 3735,44 грн., розірвання договору, виселення та повернення приміщення

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: Дмитренко В. А. (дов. № 20 від 20.02.2015)

від відповідача: не з'явився

від прокуратури: Чистякова Н.О. - посвідчення № 031458 від 21.01.2015

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації до Фізичної особи-підприємця Руденко Георгія Орестовича про стягнення 3735,44 грн., дострокове розірвання договору та повернення орендованого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.09.2012 між Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією, Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та Фізичною особою-підприємцем Руденко Георгієм Орестовичем було укладено договір оренди № 177 СРДА, на підставі якого відповідачу було передано в оренду нежитлове приміщення загальною площею 11,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, бульв. Чоколівський, 8. З позовної заяви вбачається, що в період з травня 2014 по листопад 2014 відповідач неналежно виконував передбачені договором зобов'язання, а саме, не сплачував орендні платежі за користування орендованим приміщенням, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 3735,44 грн., в тому числі 3294,94 грн. основного боргу, 210,81 грн. пені, 229,69 грн. компенсації плати за землю. Крім того, за істотне порушення умов договору прокуратура в інтересах позивача просить розірвати договір оренди № 177 СРДА від 05.09.2012, виселити відповідача із орендованого приміщення та зобов'язати відповідача передати балансоутримувачу за актом приймання-передачі нежитлове приміщення за договором. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 порушено провадження по справі № 910/2461/15-г, розгляд справи призначено на 02.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 у зв'язку з нез'явленням в засідання суду представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 06.04.2015.

Прокурор позовні вимоги в судовому засіданні 06.04.2015 підтримав, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації в засідання суду не з'явився, проте через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги прокурора підтримав в повному обсязі.

Представник Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації надав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 06.04.2015 року не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02222, м. Київ, вул. Драйзера, 30-А, кв. 255, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 06.04.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру", органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень прокурор Солом'янського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави з указаним позовом.

Як встановлено судом 05 вересня 2012 року між Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією (надалі - позивач, орендодавець), Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (надалі - позивач, балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Руденко Георгієм Орестовичем (надалі - відповідач, орендар) було укладено Договір № 177 СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - договір оренди), на підставі якого орендодавцем передано у строкове платне користування орендарю нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульв. Чоколівський, 8 для надання побутових послуг (ремонт взуття).

Відповідно до пп.2.1, 2.2, 2.3 договору оренди об'єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею 11,2 кв.м.; вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 29.02.2012р. становить 105344,00 грн. без ПДВ; об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди за користування об'єктом оренди орендар сплачує балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі пункту 21 таблиці 2 п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011р. № 34/6250, розрахунок якої оформлюється додатком та є невід'ємною частиною договору та на дату підписання договору в цілому становить 441,13 грн. за місяць без ПДВ.

В пункті 3.2 договору оренди сторони визначили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. А також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди та сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 договору).

Відповідно до п.3.6 договору оренди орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Пунктом 4.2 договору оренди визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі вносити орендні платежі.

Згідно з п. 6.2 договору оренди передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Положеннями п. 6.7 договору визначено, що при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Відповідно до п. 9.1 договору оренди цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 05.09.2012р. до 04.09.2015р.

Згідно з п. 9.6 договору оренди на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

На виконання умов договору 05.09.2012 між сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди площею 11,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, бульв. Чоколівський, 8.

13.10.2014 р. орендодавець звернувся до відповідача із претензією про сплату заборгованості по орендній платі та компенсації видатків по сплаті земельного податку, пені на суму 3747,68 грн., на яку останній відповіді не направив та грошові кошти за зобов'язанням не перерахував.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по внесенню орендної плати та компенсації видатків по сплаті земельного податку за договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 3524,63 грн. за період з травня 2014р. по листопад 2014р. та пені у розмірі 210,81 грн., яка нарахована на суму заборгованості, а також наявності підстав для розірвання договору та виселення відповідача із займаного приміщення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі об'єкта оренди від 05.09.2012р.) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та (претензія щодо сплати заборгованості, акт звіряння розрахунків за договором, розрахунок суми заборгованості по орендній платі, розрахунок заборгованості по компенсації плати за землю) існування за відповідачем станом на момент вирішення спору заборгованості зі сплати орендної плати 3524,63 грн., яка виникла за період з травня 2014р. по листопад 2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.3.6. договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Доказів сплати вказаної заборгованості зі сплати орендних та інших платежів відповідачем суду не надано, суму боргу останнім визнано.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 3524,63 грн., яке виникло за період з травня 2014 р. по листопад 2014 р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 210,81 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору оренди передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 210,81 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Також позивач просить розірвати договір, виселити відповідача з орендованого приміщення та зобов'язати відповідача передати балансоутримувачу за актом приймання-передачі нежитлове приміщення.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Положеннями п. 6.7 договору визначено, що при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

При цьому, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору оренди, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом до відповідача про розірвання договору.

Згідно із п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Згідно п. 9.6 договору оренди на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати та компенсації по сплаті податку за землю за договором встановлений судом (не сплачено за період з травня 2014 р. по листопад 2014 р.).

Оскільки договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок порушення термінів здійснення орендної плати та інших платежів, а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів та компенсація по сплаті податку за землю є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Передбачений ст. 783 Цивільного кодексу України перелік випадків в яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найма, не виключає права сторін згідно ст. 6, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України встановлення в договорі інших підстав для розірвання договору, що знайшло своє відображення в п. 9.6 договору. Доказів визнання договору в цій частині недійсним матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 7.6 договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом прийому-передачі повернути об'єкт оренди балансоутримувачу у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З припиненням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідач не надав, то вимоги позивача про виселення відповідача з орендованих приміщень та зобов'язання передати балансоутримувачу за актом приймання-передачі нежитлове приміщення за договором є обґрунтованими.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Згідно з п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Зокрема, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Отже, судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача в доход державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог розмірі 4263,00 грн. (1827,00 грн. за майнові вимоги та 2436,00 грн. за 2 немайнові вимоги).

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" задовольнити повністю.

2. Розірвати договір № 177 СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05 вересня 2012 року укладений між Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією, Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та Фізичною особою-підприємцем Руденко Георгієм Орестовичем.

3. Виселити Фізичну особу-підприємця Руденко Георгія Орестовича (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 30-А, кв. 255; ідентифікаційний код 2208500311) із зайнятого ним приміщення загальною площею 11,2 кв. м., що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Чоколівський, 8.

4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Руденко Георгія Орестовича (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 30-А, кв. 255; ідентифікаційний код 2208500311) передати Комунальному підприємству "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) за актом приймання-передачі нежитлове приміщення загальною площею 11,2 кв. м., що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Чоколівський, 8.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Руденко Георгія Орестовича (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 30-А, кв. 255; ідентифікаційний код 2208500311) на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, буд. 6; ідентифікаційний код 35756919) заборгованість у розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 63 коп., пеню у розмірі 210 (двісті десять) грн. 81 коп.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Руденко Георгія Орестовича (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 30-А, кв. 255; ідентифікаційний код 2208500311) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4263 (чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 00 коп.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.04.2015 року

Суддя О.А.Грєхова