Рішення № 43527778, 06.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/5403/15-гЗа позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про внесення змін до договору

Cуддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від прокурора: Винник О. О. - посвідчення № 015627 від 14.0.2013

від позивача: Новак Є Л. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про внесення змін до договору.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що у зв'язку з прийняттям рішення Київської міської ради №89/9146 від 28 лютого 2013 року "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" наявні правові підстави для внесення змін до договору оренди землі від 09.02.2007, укладеного між Київською міською радою та ФОП ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2015 порушено провадження у справі №910/910/5403/15-г та призначено до розгляду на 06.04.2015.

В судовому засіданні на 06.04.2015 представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвала суду були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Також, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що відповідачем 13.03.2015 була отримана ухвала суду від 10.03.2015, у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.04.2015 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.02.2007 на підставі рішення Київської міської ради № 98/3189 від 02.02.2006, між Київською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1, розміром 3578 м2, цільове призначення - для реконструкції з розширення існуючого магазину під кафе, магазин та офісні приміщення з прибудовами і надбудовою мансардного поверху, кадастровий номер - НОМЕР_2 (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Згідно з витягом з технічної документації №Ю-39318/2006 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 23.08.2006 № 749 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1415532,83 грн. (п. 2 договору).

Згідно п. 3.1 цей договір укладено на 10 років.

Пунктами 4.2, 4.5 договору сторони погодили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2,5 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

Розмір орендної плати може переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік (п. 4.9 договору).

Даний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.02.2007 за № 79-6-00478 у книзі записів державної реєстрації договорів.

28.02.2013 Київська міська рада прийняла рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, в тому числі і укладеного з відповідачем у даній справі.

Вказане рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 опубліковане 02.04.2013 у випуску №33 (1161) газети "Хрещатик", а відтак за приписами ч.ч. 5, 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення.

На виконання даного рішення, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на адресу відповідача було направлено листа, в якому орендарю повідомлено про прийняття Київською міською радою рішення №89/9146 від 28.02.2013 та необхідність внесення змін до договору оренди, втім відповідач відповіді на вказану пропозицію не надав.

З цих підстав, оскільки законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставою для внесення змін до договору оренди в частині орендної плати, у зв'язку з чим прийнято відповідне рішення Київської міської ради, заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення договору) було визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

При цьому, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Отже, на момент укладання спірного договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю", статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (ст. 288 Податкового кодексу України).

При цьому, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельних ділянок (ст.ст. 288.5.1, 289 ПК України).

У зв'язку з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 02.12.2010 № 2756-VI внесено зміни до частини 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" відповідно до яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Аналіз наведених вище положень законодавства України свідчить про те, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №41/81пд, від 06.12.2010 у справі №2-1/10068-2008, від 23.05.2011 у справі №7/105-10 (30/234-09).

Пунктом 4.5 спірного договору, сторони погодили, що орендна плата може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору. При цьому, розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік (п. 4.9 договору).

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, в тому числі укладеному з відповідачем у даній справі.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 23.10.2014 по справі № 922/1915/14.

Враховуючи вищевикладене, оскільки на час розгляду даної справи докази скасування рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" відсутні, суд зобов'язаний при розгляді даного спору брати до уваги відповідне рішення Київської міської ради та затверджений ним розмір орендної плати за оренду земельної ділянки.

За приписами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, ст. 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Як роз'яснено в п. 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Втім, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення змін до договору згідно з рішенням суду.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

При цьому, надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, де визначено, що надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

За таких обставин, оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, у зв'язку з чим законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, та відсутність добровільного внесення відповідних змін до договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність правових підстав для внесення відповідних змін до договору оренди, а доводи викладені у відзиві спростовуються вищевикладеним.

З огляду на вищевикладене, наявні правові підстави для внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено відповідний запис у книзі записів державної реєстрації договорів, в частині орендної плати, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судовий збір у розмірі 1218,00 грн., за вимогу немайнового характеру, у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 09.02.2007, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею від 26.02.2007 за №79-6-00478, укладеного між Київською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та п. 4.2 договору оренди земельної ділянки викласти в наступній редакції "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативно-грошової оцінки".

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп., видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.04.2015

Суддя О.А.Грєхова