Рішення № 43527682, 06.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/2687/15-гЗа позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Т.М.М."

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

про стягнення 48 300,25 грн.

Cуддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю. В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Т.М.М." заборгованості за договором № 219/11-2013 від 05.12.2013 в розмірі 48300,25 грн., в тому числі 3% річних в розмірі 8210,36 грн. та 40089,89 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007 та вчасно не здійснив оплату лізингових платежів. Факт неналежного виконання зобов'язань відповідачем було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/8848/13, відповідно до якого стягнуто з відповідача 158058,06 грн. - основного боргу, 10176,33- неустойки, 2074,25 грн. - 3 % річних, 315,86 грн. - інфляційні втрати та 3412,50 грн. - судового збору. Проте, відповідач зазначене рішення суду не виконав, що зумовило нарахування 3% річних за період з 25.04.2013 по 16.01.2015 та інфляційні втрати за період з 01.05.2013 по 31.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 порушено провадження по справі № 910/2687/15-г, розгляд справи призначено на 02.03.2015.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 02.03.2015 представника відповідача розгляд справи відкладено на 30.03.2015.

20.03.2015 від представника відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що здійснив повну оплату боргу за договором фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.10.2014, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні 30.03.2015, у відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 06.04.2015.

01.04.2015 від позивача по справі через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення до позовної заяви в яких позивач зазначає, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а прострочення банком перерахування коштів на рахунок кредитора не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання.

Представник позивача в судове засідання 06.04.2015 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 06.04.2015 не з'явився, проте через відділ канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у призначеному судовому засіданні.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання 06.04.2015 представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання представник третьої особи в судове засідання 06.04.2015 не з'явився, вимоги ухвал суд не виконав.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.04.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

15.03.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та Фірмою "Т.М.М." - товариством з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) було укладеного договір фінансового лізингу № 694/03/2007, за умовами якого лізингодавець, зобов'язався набути у свою власність техніку згідно з установленою лізингоодержувачем специфікацією і передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач - прийняти його на умовах договору (п. 1.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Ласка Лізинг" 20 серпня 2007 року на підставі видаткової накладної № РН-0000323 передало, а ТОВ Фірма "Т.М.М." на підставі довіреності серії НБВ № 643433 від 20.08.2007р. прийняло предмет лізингу: Автокран КС-45717А-1 (дві одиниці) загальною вартістю 1352066,806 грн.

Під час розгляду справи № 910/8848/13 Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач не виконав свого обов'язку за договором фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007р.та своєчасно не здійснив оплату лізингових платежів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 910/8848/13 стягнуто з відповідача 158058,06 грн. основного боргу, 10176,33 неустойки, 2074,25 грн. 3 % річних, 315,86 грн. інфляційних втрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 у справі № 910/8848/13 залишено без змін.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі № 910/8848/13 на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" на Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД".

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зазначені підстави визначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законодавство не обмежує можливість позивача захистити своє право на грошову компенсацію в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення про стягнення основної суми боргу.

Таким чином, спірне грошове зобов'язання у жодний із передбачених чинним законодавством способів не припинилось, має місце прострочення його виконання у заявлений позивачем період, а тому позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат та встановив їх обґрунтованість та доведеність.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Заперечення Відповідача, що з нього державною виконавчою службою на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 910/9558/13 стягнуто всю суму коштів ще 15.10.2014, тому після цієї дати нарахування 3% річних та втрат від інфляції він вважає необґрунтованим, судом відхиляються.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, у даному випадку рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 910/9558/13 вважається виконаним, і зокрема заборгованість по лізинговим платежам вважається погашеною, лише після зарахування коштів на рахунок кредитора - Позивача на підставі чого 26.01.2015 Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду № 910/8848/13 від 03.02.2014.

При цьому суд зазначає, що про заміну кредитора у зобов'язанні Відповідача було повідомлено належним чином, що встановлено ухвалою суду від 30.10.2014 у справі №910/8848/13, а тому за наявності відповідного волевиявлення Відповідача він міг самостійно на користь належного кредитора погасити присуджену рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 910/8848/13 суму коштів (в т.ч. основну заборгованість) ще до списання з нього державною виконавчою службою коштів в примусовому порядку, тобто виконати рішення суду добровільно, чого Відповідачем зроблено не було.

Враховуючи наведене, правомірним є нарахування 3% річних в розмірі 8210,36 грн. за період з 25.04.2013 по 16.01.2015 та інфляційних втрат в розмірі 40089,89 грн. за період з 01.05.2013 по 31.12.2014, тому посилання відповідача, викладені у письмовому відзиві спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з "Фірми "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, буд.3, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, офіс 402, код ЄДРПОУ 38952030) 8210 (вісім тисяч двісті десять) грн. 36 коп. - 3 % річних, 40089 (сорок тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 89 коп. - інфляційні втрати та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.2015

Суддя О.А.Грєхова