Рішення № 43527627, 31.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015Справа №910/4802/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та

Гарантія»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Шумак Анатолій В'ячеславович

про стягнення 5 958, 34 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Славський М.Г. за довіреністю № 155 від 12.01.2015 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (далі - відповідач) про стягнення 6 151, 69 грн. Також позивач просив суд витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827, 00 грн. покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між ним та ТДВ «СК «Наста» укладено Договір № 2503 від 25.03.2014 р. про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач отримав право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих страхувальником по договорам страхування, зокрема до відповідача. Оскільки вимоги позивача як нового кредитора відповідачем задоволені не були, він вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/4802/15-г, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шумака Анатолія В'ячеславовича, розгляд справи призначено на 17.03.2015 р.

16.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду представником позивача подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також заяву про уточнення позовних вимог, яка виходячи з її змісту є заявою про зменшення розміру позовних вимог. В означеній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 5 958, 34 грн.

При цьому, позивач обґрунтовує заявлений розмір позовних вимог тим, що відповідно до висновку експерта про оцінку автомобіля № 2013-04-05/007 вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки Skoda, р.н. АА6080НК складає 6 458, 34 грн., а оскільки франшиза за полісом АЕ/0620199 становить 500, 00 грн., то відповідач мав відшкодувати позивачу 5 958, 34 грн.

В судовому засіданні 17.03.2015 р. представник позивача підтримав подану 16.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог. Суд відклав розгляд означеної заяви до встановлення фактичних обставин у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа в судовому засіданні 17.03.2015 р. надала пояснення по суті спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 31.03.2015 р.

23.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, яка виходячи з її змісту є заявою про зменшення розміру позовних вимог та є ідентичною заяві, поданій до суду 16.03.2015 р.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 31.03.2015 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 31.03.2015 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим вони розглядаються в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.

Також, від представника позивача у судовому засіданні надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення про те, що 16.04.2014 р. представником позивача було подано через канцелярію відповідача за адресою: 02140, місто Київ, вулиця Ревуцького, 42-г лист (повідомлення), на якому представник відповідача поставив штемпель із зазначенням вхідного номеру 2022 від 16.04.2014 р. та зареєстрував в книзі вхідної кореспонденції; при цьому, на запитання: «Чи достатньо цього штемпеля для підтвердження отримання ними цього документа?», відповів, що більше ніяких відміток вони не ставлять.

Крім того, позивач у своїх письмових поясненнях відзначив, що п. 10.5. Договору передбачає можливість виплати страхового відшкодування вигодонабувачу за письмовою заявою страхувальника, проте такої заяви не було.

У судовому засіданні 31.03.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2010 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта» (страхувальник) було укладено Генеральний договір № 401.0008545 добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту.

Відповідно до п. 5 вказаного Генерального договору, страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику страхове відшкодування на умовах і в обсязі, передбачених цим Договором, а страхувальник зобов'язався вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови Договору.

Пунктом 5.2. Генерального договору було передбачено, що страхування кожного ТЗ здійснюється на підставі повідомлень за формою, визначеною Додатком № 2 до цього Договору.

Страховик приймає на страхування ТЗ страхувальника, відносно яких отримано повідомлення, шляхом надсилання страхувальнику страхового Сертифікату, форма якого наведена у Додатку № 3 до цього Договору, що підтверджує факт прийняття кожного окремого ТЗ на страхування (п. 5.3. Генерального договору).

23.09.2010 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта» (страхувальник) було укладено Договір, оформлений сертифікатом № 401.0008545, у відповідності з яким застрахованим транспортним засобом є автомобіль «Skoda Roomster Praktik», реєстраційний номер АА6080НК, 2008 року випуску, на період з 02.06.2012 р. по 01.06.2013 р.

За умовами означеного Сертифікату до страхових випадків віднесено ДТП, безумовна франшиза за яким складає 0, 00 грн.

В силу п. 10.5. Генерального договору страхове відшкодування виплачується страховиком у тій самій формі, у якій страхувальник сплатив страховий платіж. За письмовою заявою страхувальника страхове відшкодування може бути виплачено вигодонабувачу, вказаному у Договорі, в тій формі, яка буде погоджена з вигодонабувачем. За погодженням сторін страхове відшкодування може бути перераховане на СТО, яка проводила ремонт пошкодженого ТЗ.

Згідно з п. 10.7. Генерального договору здійснення виплат страхового відшкодування проводиться одним із нижчезазначених способів:

- шляхом виплати грошових коштів страхувальнику (вигодонабувачу) на підставі:

а) оцінки страховика або спеціаліста - автотоварознавця експертної установи чи організації;

б) на підставі документів ремонтного підприємства (рахунок або калькуляція), за умови надання страхувальником (вигодонабувачем) платіжних документів, що підтверджують здійснення відновлювального ремонту застрахованого ТЗ.

- шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ремонтного підприємства, що виконує відновлювальний ремонт застрахованого ТЗ.

З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2013 р. о 22 год. 00 хв. по вулиці Островського в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 21093», реєстраційний номер АА2965КК під керуванням водія Шумак А.В., який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння не забезпечив технічно справний стан автомобіля, перед виїздом не перевірив справність гальмівної системи, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ», реєстраційний номер 48094ІВ, і в подальшому здійснив зіткнення з автомобілем «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер АА6781АВ та автомобілем «Skoda Roomster Praktik», реєстраційний номер АА6080НК.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 22.04.2013 р. у справі № 3-2966/13 (760/7612/13-п) Шумак Анатолій В'ячеславович був визнаний винним в порушенні ПДР України та притягнутий до адміністративної відповідальності.

Суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до Полісу № АЕ/0620199 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер АА2965КК, була застрахована у ПрАТ «СК «Україна» на строк з 15.02.2013 р. по 14.02.2014 р. з встановленим розміром франшизи - 500 грн. та лімітом відповідальності страховика - 50 000,00 грн. за шкоду заподіяну майну.

За змістом Витягу з АІПС ДТП № 9182161 від 29.03.2013 р., автомобіль ««Skoda Roomster Praktik», реєстраційний номер АА6080НК в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди отримав пошкодження передньої центральної частини.

24.04.2013 р. ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій», яке мало здійснювати ремонт вказаного автомобіля, було складено Рахунок № САСТ-307800, у відповідності з яким відновлювальний ремонт застрахованого автомобіля мав скласти 7 651, 59 грн.

26.04.2013 р. на замовлення ТДВ «СК «НАСТА» Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Ваш Асистанс» (Сертифікат № 13748/12 від 27.08.2012 р.) було складено Звіт № 2013-04-05/007, у відповідності з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Skoda Roomster Praktik», реєстраційний номер АА6080НК, з урахуванням ПДВ за винятком робіт складає 6 458, 34 грн.

15.07.2013 р. ТДВ «СК «НАСТА» було затверджено Страховий акт № 2013-04-05/007, у відповідності з яким розмір страхового відшкодування складає 7 651, 59 грн.

15.07.2013 р. ТДВ «СК «НАСТА» (сторона-1) уклали зі страхувальником ТОВ «ІЛТА» (сторона-2) акт № 37 про проведення заліку взаємних однорідних вимог, у відповідності з п. 1 якого станом на 15.07.2013 р. заборгованість сторони-1 перед стороною-2 щодо виплати нарахованого страхового відшкодування за переліком страхових випадків згідно Генерального договору № 401.0008545 від 23.09.2010 р. та Додатку № 2 до даного акту складає 267 336, 59 грн., а заборгованість сторони-2 перед стороною-1 по сплаті страхових премій за договорами страхування (полісами) за період страхування відповідно до строків плати, згідно Генеральних договорів № 401.0008545 та № 603.0008544 від 23.09.2010 р. та Додатку № 1 до даного акту, становить 586 990,74 грн.

В порядку ст. 601 ЦК України сторони проводять залік взаємних однорідних вимог, зазначених в п.п. 1.2.3. даної Угоди на суму 267 336, 59 грн. Таким чином, сторони дійшли згоди, що з дати підписання даного акту заборгованість сторони-2 перед стороною-1 по сплаті страхових премій становить 319 654, 15грн. Сторона-2 зобов'язується перерахувати заборгованість перед стороною-1 у розмірі 319 654, 15 грн. у строк до 31.07.2013 р. включно (п. 2 Акту).

Як вбачається з Додатку № 2 до вищевказаного Акту, сторонами зараховано заборгованість позивача по сплаті страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 7 651, 59 грн. щодо страхового випадку, який стався 05.04.2013 р., реєстраційний номер автомобіля АА6080НК.

Відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, 27.12.2013 р. Товариство з додатковою відповідністю «Страхова компанія «НАСТА» звернулось до відповідача з заявою № 2270 про виплату страхового відшкодування у розмірі 6 651, 69 грн., проте вказані вимоги задоволені не були.

25.03.2014 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «НАСТА» (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) було укладено Договір № 2503 про відступлення права вимоги.

Згідно з п. 2.1. Договору № 2503 від 25.03.2014 р. було визначено, що первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Загальний розмір заборгованостей боржників, права вимоги до яких відступаються згідно цього договору, складає 6 117 843, 17 грн. згідно реєстру прав вимог, який складається сторонами в паперовому та електронному вигляді (на CD накопичувані у форматі xls) за формою, що наведена у Додатку 1 до цього Договору. Реєстр прав вимог на паперовому носії (з основною інформацією за Договорами страхування) підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. Реєстр прав вимог на електронному носії (з додатковою інформацією за Договорами страхування) передається первісним кредитором новому кредитору і повинен повністю відповідати реєстру прав вимог на паперовому носії в частині основної інформації за Договорами страхування, підписаному сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена в реєстрі прав вимог на паперовому носії та реєстру прав вимог на електронному носії перевагу має інформація реєстру прав вимог на паперовому носії (п. 2.2. Договору № 2503 від 25.03.2014 р.).

Розділом 3 Договору № 2503 від 25.03.2014 р. врегульовано порядок оформлення відступлення прав вимог.

Так, згідно з п. 3.1.1. Договору № 2503 від 25.03.2014 р. права вимоги відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржника перед первісним кредитором.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору № 2503 від 25.03.2014 р. для підтвердження наявності та дійсності прав вимоги, що відступаються, первісний кредитор передає новому кредитору документацію в порядку та строки, що передбачені цим Договором.

Пунктом 3.1.3. Договору передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього Договору та після зарахування коштів у розмірі ціни Договору на рахунок первісного кредитора, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей, які виникли внаслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали договір страхування із первісним кредитором (вимога відшкодування у порядку регресу заподіяного збитку в межах виплачених сум страхових виплат/страхових відшкодувань).

В силу п. 3.1.4. Договору № 2503 від 25.03.2014 р. у випадку, якщо з моменту переходу до нового кредитора прав вимоги, первісний кредитор отримає від боржників/їх страховиків ОСЦПВ (обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) суму грошових коштів в рахунок повернення заборгованості, права вимоги за якими набув первісний кредитор, первісний кредитор зобов'язаний перерахувати дану суму новому кредитору протягом 10 банківських днів, з моменту її отримання. Разом з цим первісний кредитор відправляє новому кредитору електронною поштою, на вказану новим кредитором адресу. Реєстр даних перерахувань, що повинен містити інформацію щодо кожного платежу отриманого первісним кредитором та відносно якого новий кредитор має право вимоги, а саме: сума платежу, дата отримання платежу, номер Договору страхування та/або письмова вимога первісного кредитора до боржника.

Також, у випадку проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог із страховиком боржника, де однією/кількома з вимог первісного кредитора, є вимога, яку останній передав новому кредитору, в такому випадку первісний кредитор зобов'язаний перерахувати на рахунок нового кредитора суму такої зарахованої/зарахованих вимог.

За умовами п. 3.1.5. Договору № 2503 від 25.03.2014 р. з моменту переходу до нового кредитора права вимоги, відповідно до умов п. 3.1.3. цього Договору, первісний кредитор не має права:

- проводити будь-які операції, спрямовані на стягнення заборгованості відносно боржників (реструктурувати заборгованість та інше);

- відступати права вимоги до боржників іншим особам;

- надавати боржникам дозволи або вказівки про перерахування грошових коштів по сплаті заборгованості на рахунки первісного кредитора.

Пунктом 3.1.6. Договору № 2503 від 25.03.2014 р., в редакції Додаткової угоди № 1 від 26.03.2014 р., було передбачено, що новий кредитор зобов'язується надіслати боржникам письмові повідомлення про відступлення новому кредитору прав вимоги за формою згідно з Додатком 3 до Договору. При цьому, новий кредитор несе всі затрати по підготовці та відправці цих повідомлень. Первісний кредитор зобов'язується підписати, поставити печатку на кожному підготованому новим кредитором повідомленні та передати новому кредитору для їх подальшого відправлення боржникам.

Ціна договору складає 278 670, 58 грн. (п. 4.1. Договору № 2503 від 25.03.2014 р.).

Згідно з п. 4.2. Договору № 2503 від 25.03.2014 р. новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору ціну Договору шляхом перерахування первісному кредитору грошових коштів у сумі, що дорівнює ціні договору на рахунок первісного кредитора, вказаного в п. 12 цього Договору протягом 3-х банківських днів з дня укладання сторонами цього Договору. Оплата вважається здійснена в момент зарахування коштів в сумі, що вказана в п. 4.1. цього Договору на рахунок первісного кредитора, вказаний в п. 12 цього Договору.

На виконання умов Договору № 2503 від 25.03.2014 р. позивач сплатив первісному кредиторові ціну Договору - 278 670, 58 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.

За приписами п. 5.1. Договору № 2503 від 25.03.2014 р. в день укладання цього договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає заповнений належним чином в паперовому та електронному вигляді (на CD накопичувачі у форматі xls) реєстр прав вимоги згідно форми, яка наведена у Додатку 1 до цього Договору.

Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документацію у день укладання цього Договору. Передача документації оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін за формою, наведеною у Додатку 2 до цього Договору.

Згідно з Додатком № 1 до Договору (реєстр прав вимог) Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» передало позивачу, в тому числі право вимоги на суму 7 151, 59 грн. щодо страхової події, винною особою в якій є Шумак А.В.

Відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, 16.04.2014 р. представником позивача було подано через канцелярію відповідача підписаний позивачем та ТДВ «Страхова компанія «НАСТА» Лист (повідомлення) про відступлення прав вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих 04.05.2013 р. водієм Шумак А.В. при керуванні автомобілем «ВАЗ», реєстраційний номер АА2965КК (номер полісу АЕ/0620199), позивачу на підставі Договору про відступлення права вимоги № 2503 від 25.03.2014 р., проте, оскільки вимоги позивача не були задоволені, він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи Шумака Анатолія В'ячеславовича встановлена у судовому порядку, а його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Як зазначалось вище, у відповідності з рахунком № САСТ-307800 від 24.04.2013 р., складеним ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій», вартість відновлювального ремонту застрахованого авто мала скласти 7 651, 59 грн.

При цьому, 26.04.2013 р. на замовлення страховика ТДВ «СК «НАСТА» Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Ваш Асистанс» було складено Звіт № 2013-04-05/007 про оцінку шкоди, завданої володільцю транспортного засобу «Skoda Roomster Praktik», реєстраційний номер АА6080НК, виходячи зі змісту якого вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 6 458, 34 грн.

ТДВ «СК «НАСТА» на підставі Страхового акту № 2013-04-05/007 від 15.07.2013 р. сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 7 651, 59 грн. шляхом проведення заліку взаємних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України між страховиком - ТДВ «СК «НАСТА» та страхувальником - ТОВ «Ілта», про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт № 37 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 15.07.2013 р. з Додатком № 2 до нього.

Як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011 р. у справі № 42/92, від 07.08.2012 р. у справі № 2/22, від 01.03.2011 р. у справі № 47/372) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

При цьому, Вищий господарський суд України в постановах від 04.12.2012 р. у справі № 5011-37/5786-2012 та від 04.12.2012 р. у справі № 5011-68/7859-2012 звертав увагу на те, що норми Закону України «Про страхування» не містять положень, які б зобов'язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи (дослідження), проведеної оцінювачем чи суб'єктом оціночної діяльності, та на підставі лише звіту про оцінку КТЗ. Натомість положеннями статті 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.

При визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, ТДВ «СК «НАСТА» не керувалось нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» з огляду на наявність укладеного між ним та «Ілта» Договору, у відповідності до умов якого ТДВ «СК «НАСТА» і було здійснено визначення розміру збитку застрахованого автомобіля та страхового відшкодування. Разом з цим, ТДВ «СК «НАСТА» і не повинно було керуватися положеннями вказаного закону, оскільки цей закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Натомість відносини ТДВ «СК «НАСТА» і його страхувальника, що склались на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, є добровільним страхуванням, яке відповідно до ст. 6 Закону здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Зазначена правова позиція також відображена в постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2014 р. у справі № 910/14328/13, в якій наголошується на тому, що Закон України «Про страхування» не містить положень, які б покладали на страховика за договором добровільного страхування обов'язок здійснювати проведення суб'єктами оціночної діяльності оцінки заподіяної шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, та які б ставили необхідність відшкодування шкоди у залежність від проведення такої оцінки, а згідно ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Разом з цим, частина друга статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки, на страховика, який уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

При цьому, суд звертає увагу на те, що розмір страхового відшкодування ТДВ «СК «НАСТА» було визначено без врахування коефіцієнту фізичного зносу, і з цього приводу вважає необхідним зазначити наступне.

Так, в постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2014 р. у справі № 910/7163/14 зазначено, що наявність страхового акту, платіжного доручення та рахунку-фактури, виставленого особі, яка надала послуги з відновлювального ремонту пошкодженого майна, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

При цьому, у постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2014 р. у справі № 910/10479/14 наголошується на тому, що розмір відшкодування, право вимоги виплати якого відповідачем виникло у позивача, обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника, чим спростовується твердження заявника про необхідність зменшення заявленої позивачем до стягнення суми відшкодування з врахуванням зносу транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП.

Здійснення виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки, по-перше, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспорту, а Закон України «Про страхування» відповідних застережень не містить. Адже, з приписів вищевказаних норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються страховика за договором добровільного страхування майна, дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даній правовій ситуації відсутні правові підстави перекладати на нього обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, Законом України «Про страхування» не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від попереднього проведення такої оцінки. В свою чергу, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює не спірні правовідносини, а правовідносини, у яких обов'язок проведення професійної оцінки встановлюється для відповідача саме у разі виконання ним зобов'язання безпосередньо відшкодувати шкоду потерпілій особі, взятого за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Аналогічні висновки наведені в постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2015 р. у справі № 910/15581/14.

Таким чином, на підставі встановлених судом обставин, слід дійти висновку, що до ТДВ «СК «НАСТА» дійсно перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 р. у справі № 7/088-11 наголосив, що чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної вимоги до відповідача.

Зокрема, приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

При цьому, слід також враховувати правову позицію Верховного Суду України в постанові від 04.11.2014 р. № 3-165гс14, за змістом якої ТДВ «СК «НАСТА» отримало право вимоги після виплати потерпілій особі страхового відшкодування та не зобов'язане звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, а може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, відповідно до наведених вимог закону ТДВ «СК «НАСТА» після виплати страхового відшкодування отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Вказана правова позиція наведена Верховним Судом України в постановах від 07.08.2012 р. № 3-31гс12 у справі № 12/207, від 25.02.2015 р. № 3-9гс15 у справі № 910/177/14, які прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, і відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також, правова позиція відносно того, що саме з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати позов до суду, викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 р. № 3-20гс12 у справі № 58/168.

При цьому, необхідно враховувати, що відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АЕ/0620199, розмір франшизи становить 500, 00 грн., у зв'язку з чим відповідач мав відшкодувати ТДВ «СК «НАСТА» 7 151, 69 грн.

В силу вимог ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, при цьому, відповідно до ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, за приписами зазначених норм, уступка первісним кредитором права вимоги до його боржника новому кредиторові здійснюється у тій самій формі, на тих самих умовах і у тому саме обсязі, що і основне зобов'язання, яке існувало на момент переходу прав, і такі права мають бути підтверджені належними документами.

Як зазначалось вище, страховик ТДВ «СК «НАСТА» на підставі Договору № 2503 від 25.03.2014 р. та Додатку до нього передав, а позивач набув право вимоги за договором добровільного страхування автотранспорту, оформленого страховим сертифікатом № 1944, укладеним між ТДВ «СК «НАСТА» (страховик) та TOB «Ілта» (страхувальник), відповідно до якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Skoda Roomster Praktik», реєстраційний номер АА6080НК.

Згідно зі ст. 515 ЦК України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Проте, на взаємовідносини, які склались між сторонами у справі, положення ст. 515 ЦК України не розповсюджується, вимоги, які передаються в даному випадку не носять особистого характеру, зважаючи на приписи ст. 515 ЦК України, а умовами договору передбачено, що боржниками є - особи, які винні/відповідальні за завдання матеріальних збитків. В силу норм закону, враховуючи, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим, тому враховуючи положення ст. 1194 ЦК України та ст. 12.1, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (винуватець несе відповідальність за шкоду, яка не покривається відповідним полісом), відповідальними особами за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю застрахованого автомобіля є саме страховики боржників, то обов'язок з відшкодування збитків у межах лімітів покладається на таких страховиків.

Аналогічного правового висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 30.10.2014 р. у справі № 910/12443/14.

Частиною 2 ст. 516 ЦК України передбачено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

З правових конструкції відповідних правових норм випливають як обов'язки нового кредитора у зобов'язанні, зокрема, на нового кредитора покладається обов'язок повідомити боржника про перехід прав у зобов'язанні, оскільки в протилежному випадку новий кредитор несе ризик настання для себе різного роду несприятливих правових наслідків, так і права боржника у такому зобов'язанні, за якими, боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні або виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові.

Факт повідомлення відповідача про перехід прав у зобов'язанні за Договором відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати спірної суми боргу, також як і не наданого доказів сплати страхового відшкодування у відповідній сумі первісному кредиторові ТДВ «СК «НАСТА».

Позовні вимоги у даній справі позивач вирішив сформувати шляхом визначення різниці між сумою матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (6 458, 34 грн.), визначеного за Звітом № 2013-04-05/007 про оцінку шкоди, завданої володільцю транспортного засобу «Skoda Roomster Praktik», реєстраційний номер АА6080НК, та суми франшизи та виданим відповідачем полісом, що не перевищує суму здійсненого ТДВ «СК «НАСТА» страхового відшкодування, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (02140, місто Київ, вулиця Ревуцького, будинок 42Г; код ЄДРПОУ 30636550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (01133, місто Київ, вулиця Кутузова, будинок 13; код ЄДРПОУ 38750239) 5 958 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 34 коп. страхового відшкодування та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.04.2015 р.

Суддя В.С. Ломака