Ухвала суду № 43527178, 02.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.04.15р. Справа № 904/4543/14За скаргою: Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

на дії Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції

у справі:

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 2 538 695,02 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Букоємський Р.В., довіреність № 14-138 від 13.05.2014 року, представник

від відповідача: Кісілевич Є.Є., довіреність № 14/19 від 14.07.2014 року, представник

від ВДВС: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

21.08.2014 року господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення у справі № 904/4543/14, яким позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 496 965,55 грн., 3% річних у розмірі 917 176,70 грн., індекс інфляції у розмірі 1124368,31 грн. та судовий збір у розмірі 50 770,21 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили. На виконання рішення 08.09.2013 року видано наказ.

02.12.2014 року Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду із скаргою на дії Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції та просить:

- визнати дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Журавльова С.Г. по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2014 року з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/4543/14, виданого 08.09.2014 року господарським судом Дніпропетровської області та постанови про арешт коштів боржника від 06.11.2014 року з примусового виконання наказу №904/4543/14, виданого 08.09.2014 року господарським судом Дніпропетровської області такими, що суперечать чинному законодавству;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2014 року з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/4543/14, виданого 08.09.2014 року господарським судом Дніпропетровської області, винесену державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Журавльовим С.Г.;

- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 06.11.2014 року з примусового виконання наказу № 904/4543/14, виданого 08.09.2014 року господарським судом Дніпропетровської області, винесену державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Журавльовим С.Г.

Заявлені у поданій до суду скарзі вимоги обґрунтовані тими обставинами, що прийнята державним виконавцем постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2014 року є протиправною, так як не відповідає вимогам Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" стосовно накладення арешту на все майно Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", яке є державним підприємством, тому відповідно майно останнього не може бути примусово реалізовано держаним виконавцем.

Заявник скарги зазначає про протиправність винесеної державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника від 06.11.2014 року, так як остання не відповідає вимогам Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", відповідно до норм яких, на рахунки, відкриті ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" для виконання положень даних законів, не може бути накладений арешт.

Також, відповідач по справі наголошує на незаконності дій державного виконавця про винесення наведених постанов без об'єднання останніх у зведене виконавче провадження відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Заводський відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції та позивач по справі проти задоволення скарги заперечують, посилаються на ті обставини, що державний виконавець вчиняв дії, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження", тому такі дії є правомірними та такими, що відповідають закону.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до п. 3.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерстві юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, у разі якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження.

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними Єдиного реєстру при відкритті виконавчого провадження.

У разі виявлення іншого виконавчого провадження, відкритого щодо одного й того самого боржника в тому самому органі ДВС, державний виконавець звертається до начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, щодо прийняття рішення стосовно об'єднання виконавчих проваджень у зведене чи приєднання виконавчого документа до зведеного виконавчого провадження (п.п.3.8.4. - 4.8.5. Інструкції).

Заявник скарги надав до суду копію постанови Управління державної виконавчої служби ГУЮ у Дніпропетровській області від 26.09.2012 року відповідно до якої на виконанні Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження відносно боржника - ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", яке об'єднує 102 виконавчі документи.

У той же час, згідно заперечень державного виконавця та наявних у матеріалах справи документів, з урахуванням положень ст.ст. 12, 19, 25, 37, 39 та 52 ЗУ "Про виконавче провадження", п. 3.8.6. Інструкції з організації примусового виконання рішень, та представлених матеріалів, державним виконавцем було вчинено дії з відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду № 904/4543/14 від 08.09.2014 року та накладення арешту на грошові кошти і майно боржника в межах суми заборгованості, як і зупинення виконавчого провадження у зв'язку з внесенням останнього до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", з дотриманням вимог діючого законодавства, а після виявлення виконавчим органом іншого виконавчого провадження, як це належить в такому разі, матеріали виконавчого провадження були передані для об'єднання з іншими матеріалами у зведене виконавче провадження.

Крім того, відповідно до п. 9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо у скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ.

З цього питання суд звертає увагу, що згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинної на момент вчинення виконавчих дій), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника, якою передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Матеріали справи містять дані щодо того, що державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, звернувся до начальника Управління державної виконавчої служби України з проханням приєднати відкрите виконавче провадження до зведеного виконавчого провадження, в якому боржником є ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ", що в подальшому і було здійснено.

Враховуючи приписи ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", а також те, що державний виконавець зобов'язаний неухильно дотримуватись строків вчинення виконавчих дій і у нього не було правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження (ст. 26 Закону) з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області, в частині визнання протиправними дій державного виконавця щодо саме відкриття виконавчого провадження скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Стосовно вимог ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2014 року в частині накладення арешту на все майно заявника скарги в межах суми стягнення та про скасування постанови від 06.11.2014 року про арешт коштів боржника, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2014 року було надано строк на добровільне виконання рішення суду - до 13.11.2014 року.

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік заходів примусового виконання рішень, якими є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що накладаючи арешт в період дії строку для добровільного виконання рішення суду, без наявності достатніх доказів того, що майно боржника може зникнути, без проведення його опису та визначення його вартості і з огляду на те, що у разі невиконання боржником у строк для добровільного виконання рішення суду, суд вважає, що державний виконавець вчиняючи такі дії порушив баланс інтересів сторін виконавчого провадження, чим порушив вимоги чинного законодавства, а отже такі дії слід визнати незаконними, а постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2014 року в частині накладення арешту на все майно заявника скарги в межах суми стягнення та заборону його відчуження, а також постанову від 06.11.2014 року про арешт коштів боржника - недійсними.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2015 року по справі № 904/4534/14.

При цьому у постанові про арешт коштів боржника від 06.11.2014 року при примусовому виконанні наказу господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 року №904/4543/14 зазначено, що арешт накладається на підставі рішення суду, хоча у рішенні суду не було зазначено про арешт коштів.

До того ж, у постанові про арешт коштів боржника від 06.11.2014 року зазначено, що арешт на кошти накладається при примусовому виконанні наказу господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 року №904/4543/14. У той же час примусове виконання на момент прийняття постанови ще не розпочалося, оскільки до 13.11.2014 року встановлено строк на добровільне виконання рішення суду.

Все це вказує на незаконність постанови в цілому.

Крім того, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна").

Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" статутний капітал підприємства складається із 99,9277% акцій Держави Україна в особі Фонду державного майна України.

Разом з тим, згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) № 1-11/2003 від 10.06.2003 року, за змістом статті 2 Закону мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності (ч. 2 п. 3.3 мотивувальної частини) (аналогічна правова позиція міститься в Постанові ВГСУ від 12.02.2009 року у справі № 7/179).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств.

Згідно з приписом частини 1 статті 181 ЦК до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

До інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, слід відносити лише ті майнові активи, які обліковуються як необоротні згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87 (з подальшими змінами і доповненнями). Дія мораторію не поширюється на ту частину майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу. Отже, оборотні активи підприємств може бути примусово реалізовано для задоволення вимог кредиторів (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/1114 від 18.05.2006 року).

Як вбачається із матеріалів справи, постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2014 року було арештовано все майно ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль".

Однак, у зв'язку з наведеними положеннями законодавства можна зробити висновок, що арештованим може бути лише те майно боржника, яке обліковуються як оборотні активи, інше майно підлягає дії мораторію.

Крім того, стосовно постанови про скасування арешту коштів боржника від 06.11.2014 року, якою накладений арешт на рахунки заявника скарги, господарський суд додатково звертає увагу на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні організації в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 року "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у гарантованого постачальника природного газу, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Частиною 5 ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням").

За наведеного господарський суд зазначає, що відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" підприємство є теплогенеруючою організацією, тому відповідно на рахунки, які відкриті на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 року "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу", не може бути накладений арешт.

До того ж, відповідно до наведених норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (що діяв на момент винесення оскаржуваної постанови), на рахунки, відкриті на виконання норм даного закону, також не може бути накладений арешт.

Отже, вимоги скарги підлягають задоволенню частково.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд при визнанні доводів заявника правомірними визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, а дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на дії та рішення Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції з винесення постанови від 06.11.2014 року про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 року №904/4543/14 в частині накладення арешту на все майно, що належить боржнику - ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" у межах суми звернення стягнення - 2589280,77 грн. та заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику лише в межах суми боргу, та постанови про арешт коштів боржника від 06.11.2014 року при примусовому виконанні наказу господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 року №904/4543/14.

Визнати недійсними постанову Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції від 06.11.2014 року про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 року №904/4543/14 в частині накладення арешту на все майно, що належить боржнику - ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" у межах суми звернення стягнення - 2589280,77 грн. та заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику лише в межах суми боргу, та постанову про арешт коштів боржника від 06.11.2014 року при примусовому виконанні наказу господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 року №904/4543/14.

В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.

Суддя О.М. Крижний